Прокрастинація, перфекціонізм та інші розумні слова — всього лише особливості індивідуального психотипу особистості. Прокрастинація — це прагнення якомога довше відтягнути прийняття рішення, а перфекціонізм — це прагнення досягти ідеального результату в будь-якій діяльності.
Такою ж особливістю є і синдром самозванця, тобто коли людина у власних очах не відповідає тому місцю, яке займає. У зв’язку з цим вона боїться не впоратися з покладеними на неї сподіваннями, не вважає власні успіхи заслугою свого розуму і, навпаки, переконана, що увага загострюється лише на її провалах.
Прагнення применшити свої таланти, з’єднані з боротьбою за визнання, породжують страх перед успіхом. При цьому наявність досвіду і знань не допомагають, а лише погіршують ситуацію. Адже чим менше у людини знань і досвіду, тим більше вона впевнена у власних силах. Це потім — з наявністю знань і власного досвіду — людину гризуть сумніви у правильності вибору.
Поєднання в одній особистості перфекціоніста з прокрастинатором породжує ситуацію, коли «ліпше зробити ідеально, але ніколи, ніж як-небуть, але сьогодні». Якби ми з народження дотримувалися такої позиції, то ніколи б не навчилися ходити. Проте діти завзято намагаються зіп’ятися на ноги і, через синці та гулі, напрацьовують необхідні навички.
Лектор підкреслила, що тактика маленьких кроків, загострення уваги нехай на незначних, але власних досягненнях, дасть змогу впоратися зі страхом поразки. Рухайтеся поступово, ставте перед собою невеликі, але досяжні цілі і не намагайтеся одразу стати зіркою світової величини. Такий досвід не тільки підвищить вашу самооцінку, а й стане тим фундаментом, на якому можна побудувати успішну кар’єру.
