Радник МЮФ Integrites Володимир Рудниченко розповів слухачам освітньої платформи Lеgal High School про схеми несанкціонованого доступу до систем і шахрайство у сфері продажу авіаквитків. За словами лектора, процес, який сприймається споживачем як купівля авіаквитка, насправді є системою взаємодій між різними міжнародними організаціями, частина з яких є комп’ютерними мережами.
Зокрема, першою ланкою у процесі бере участь Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA), найважливішим напрямом діяльності якої є організація взаєморозрахунків між суб’єктами повітряного транспорту, заснована на системі продажів. Міжнародна асоціація повітряного транспорту оголосила про повний перехід з 2007 року на продаж авіаперевезень з використанням електронних квитків.
Другою ланкою є глобальна дистриб’юторська система (GDS) — комп’ютеризована мережева система, яка дає змогу здійснювати операції між постачальниками послуг туристичної галузі, здебільшого з авіакомпаніями, готелями, компаніями з прокату автомобілів та туристичними агентствами.
Третьою ланкою процесу є авіакомпанія — організація, яка здійснює пасажирські та вантажні повітряні перевезення, авіаційні роботи. Бронюванням і продажем квитків займаються акредитовані агенти ІАТА, проте продаж та бронювання авіаквитків також мають право здійснювати субагенти, звертаючись при цьому до акредитованих агентів IATA.
За словами лектора, основна схема шахрайства з авіаквитками є такою. Спершу субагент (як правило, ТОВ), котрий має право здійснювати продаж та бронювання авіаквитків, звертається до акредитованих агентів IATA і за допомогою електронного ключа здійснює бронювання та купівлю авіаквитків у системі GDS, при цьому кошти за квитки можна не перераховувати впродовж 14 днів. Потім субагент продає авіаквитки за готівку, при цьому IATA квитки передає авіакомпанії (бо вони вважаються викупленими), проте гроші за них від субагента не отримує, бо він уже встиг перепродати ТОВ і зник.
У результаті збитки несе авіакомпанія, адже пасажир не винен, що хтось не перерахував кошти за його квиток. Лектор навів приклади, коли жертвами такого шахрайства стали національні авіакомпанії різних країн, зокрема тільки Turkish Airlines за такою схемою у 2017—2018 роках втратили 37 млн грн.
Володимир Рудниченко навів приклади поширених схем шахрайства під час продажу авіаквитків. Загалом, на його думку, такі дії можуть кваліфікуватися за низкою статей КК України, таких як 190 («Шахрайство»), 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») та 209 («Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»).
Лектор рекомендує Національній поліції у випадку такого шахрайства застосовувати також статтю 361 КК України («Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації»), а також статтю 363 КК України («Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них опрацьовується»), оскільки з метою шахрайства використовуються комп’ютерна мережа GDS та електронні ключі до неї.
