Підставами для оскарження можуть бути винятково порушення процедурних моментів державним або приватним виконавцем — керівник судової практики, адвокат Pavlenko Legal Group Григорій Павленко

«Загальні підстави оскарження на етапі виконавчого провадження. Порядок дій і вибір суду» — з такою темою перед слухачами LHS у рамках курсу «Виконання судових рішень» виступив керівник судової практики, адвокат Pavlenko Legal Group Григорій Павленко.

Зокрема, розкриваючи питання підвідомчості таких спорів, Григорій Павленко звернув увагу на наявну законодавчу колізію і на те, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що всі учасники виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність виконавця до суду, який видав виконавчий документ. Але при цьому, відповідно до процесуальних кодексів, таке право мають лише сторони виконавчого провадження, тобто боржник і стягувач.

За словами лектора, прогалину у законодавстві було усунено практикою Верховного Суду і, зокрема, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, який у постанові від 19 червня 2018 року у справі №815/4176/17 відзначив: незважаючи на те, що в процесуальних кодексах є обмеження щодо можливості подачі скарги на дії виконавця лише сторонами виконавчого провадження, інші його учасники можуть звертатися з відповідними скаргами до суду, який видав виконавчий документ.

«Тобто сьогодні фактично всі особи можуть звернутися саме до суду, який видав виконавчий документ. Але, на мій погляд, це спірна позиція, оскільки ВС фактично підмінив орган законодавчої влади і змінив прямо прописані норми. Адже якщо буквально читати законодавство, то інші учасники виконавчого провадження мають право оскаржити дії чи бездіяльність виконавців в адміністративному суді, а сторони виконавчого провадження — до суду, який видав процесуальний документ», — підкреслив Григорій Павленко.

Також лектор звернув увагу на ще одне нестикування між положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальними кодексами. Так, законодавством передбачено десятиденний строк для оскарження виконавчого провадження, який відраховується з моменту, коли учасники дізналися або повинні були дізнатися про порушення їхніх прав. «Але важливо враховувати, що у статті 74 закону про виконавче провадження передбачено «10 робочих днів», у той же час Господарський процесуальний кодекс України оперує положенням «у десятиденний строк», — звернув увагу Григорій Павленко.

У зв’язку з цим лектор навів позицію Великої Палати ВС від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18, в якій суд вказав, що процесуальні кодекси є спеціальними нормативними актами, що регулюють діяльність господарських судів, порівняно з положеннями закону про виконавче провадження. «Таким чином Велика Палата ВС дійшла висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» є загальним у відношенні до положень ГПК України, а тому господарські суди, розглядаючи скарги на дії державних і приватних виконавців, мають відраховувати не 10 робочих днів, а, як зазначено у Кодексі, 10 календарних днів», — підкреслив лектор.

Крім того, Григорій Павленко звернув увагу на те, що при подачі скарги на бездіяльність державного або приватного виконавця спочатку необхідно доводити, в чому саме полягає така бездіяльність, а лише потім доводити обставини, коли про неї дізналися. За словами лектора, у цьому випадку має значення суб’єктивний підхід судді при відкритті провадження за такою скаргою і подальшому її розгляді.

Розповідаючи про підстави оскарження у виконавчому провадженні, Григорій Павленко підкреслив, що, на його думку, такими підставами є порушення процедури, викладені в Законі України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, і саме невідповідність дій виконавця може стати підставою для оскарження. Але при цьому, за словами лектора, в судовій практиці багато випадків, коли доводи скарги зводяться до вимоги перегляду рішення по суті, що є неприпустимим.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів