Приручення електроніки: у рамках майстер-класу слухачі LHS ознайомилися з нюансами застосування електронних доказів

Упродовж останніх кількох років прогрес квапливої ходою йде у процес, точніше процеси, причому абсолютно різні, в тому числі й судовий. Про нюанси функціонування інституту електронних доказів на прикладах адміністративного та кримінального процесів слухачі Lеgal High School дізналися в рамках майстер-класу, який провели Тетяна Лісовець, старший партнер АО «Соколовський і Партнери», та Ігор Шевченко, радник IT/IP-практики «Соколовський і Партнери », legal innovation officer.

Електронні докази для вітчизняного судового процесу — це ноу-хау: відповідний інститут у процесуальному законодавстві з’явився тільки два роки тому, коли вступили в силу зміни, прийняті в рамках процесуального блоку судової реформи зразка 2016 року. Йдеться про Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, яким до процесуального законодавства (адміністративне, цивільне та господарське) було введено новий вид доказів — електронні, які сьогодні функціонують нарівні з письмовими та речовими.

Лектори сфокусувалися на нюансах законодавчого регулювання такого виду доказів. Електронні докази, як зазначалося, подаються в оригіналі або в електронній копії, затвердженій кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». При цьому учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, засвідчених у порядку, визначеному законом. Щоправда, таку копію не можна вважати письмовим доказом.

Що вважати оригіналом електронного доказу? Відповіді на це питання, як підкреслює Тетяна Лісовець, законодавець не дає. У цьому випадку вона радить застосовувати принцип аналогії закону. Так, за аналогією зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригінал електронного доказу повинен давати змогу довести його цілісність та справжність. Наприклад, під оригіналом аудіо-, відеозапису повинні розумітися дані, що знаходяться на носії інформації, на який безпосередньо здійснювався перший запис, у комплекті з пристроєм, яким здійснювався такий запис.

Ведучі майстер-класу також розповіли, яким шляхом у цьому випадку йде судова практика. Як приклад серед іншого наводилося досить неоднозначне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у справі від 11 жовтня 2019 року №233/5890/17. У цьому рішенні суд дійшов висновку про те, що, зокрема, цитуємо, «доводи захисника про те, що DVD-диски, долучені до матеріалів кримінального провадження як додатки до протоколів проведення слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, — це неналежні докази. Вони є копією записів, а не оригіналом, і є безпідставними, оскільки камера — це засіб технічної фіксації, а не оригінальний екземпляр носія інформації».

Хто такі власники інформації і за допомогою якого алгоритму шукати власників сайту, слухачам LHS розповів Ігор Шевченко. Власник сайту — це особа, яка є власником облікового запису і встановлює порядок та умови використання сайту. За відсутності доказів іншого власником сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу, нагадав лектор.

Окремий блок майстер-класу експерти присвятили нюансам подання електронних доказів у кримінальному процесі, розповівши про те, хто є фахівцем у кримінальному провадженні, а також як адвокату фіксувати електронні докази. Оформленню електронного доказу, на переконання ведучих, повинна передувати перевірка обладнання, яким здійснюється запис, і обладнання, на яке здійснюється запис, на відповідність своїм функціональним призначенням згідно з інструкцією. «Треба розуміти, що пристрої, яким здійснювався запис і на який здійснювався запис, можуть бути передані судовому експерту для проведення експертизи», — радять спікери.

В електронних доказах є і слабкі місця. Наприклад, це можливість змінити таку інформацію в режимі реального часу, якою можуть скористатися опоненти, визнають ведучі майстер-класу. Вони констатують: суд оцінює докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. «Інститут електронних доказів буде ефективним тоді, коли паралельно з ним адвокати використовують інші види доказів — письмові і речові», — резюмували лектори.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик