Сьогодні у Lеgal High School (LHS) продовжила роботу Школа судової практики. Перше заняття було присвячене питанням стягнення простроченої заборгованості перед банками. З правовими позиціями Верховного Суду України у цій категорії спорів слухачів ознайомила суддя Касаційного господарського суду, суддя Великої Палати Верховного Суду Лариса Рогач.
За словами пані Рогач, у нових процесуальних кодексах законодавець кардинально змінив підходи для визначення юрисдикційності спорів. Лектор закликала слухачів уважно читати положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Проаналізувавши частину 1 зазначеної норми, лектор звернула увагу на те, що згідно з нею стороною господарського спору може бути фізична особа, яка є стороною договору, укладеного для забезпечення зобов’язання юридичної особи.
Говорячи про застосування в договорах арбітражних застережень і про те, в яких випадках спір підлягає розгляду державними судами навіть за наявності в договорі застереження про передачу спору на розгляд арбітражного суду, Лариса Рогач навела як приклад постанову Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 3-133гс17, в якій суд зробив правовий висновок, що для розгляду спору недержавним судом необхідна згода обох сторін спору.
На думку судді ВС, зазначена позиція ВСУ — спірна, тож є велика ймовірність відходження від неї у разі передачі такого спору на розгляд Великої Палати ВС, оскільки положення Нью-Йоркської конвенції 1958 року — Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень — передбачають передачу спору на розгляд арбітражного суду за наявності волі хоча б однієї зі сторін.
Розповідаючи про позиції суддів про застосування строків позовної давності і припинення поручительства та про дії банківських юристів у таких спорах, Лариса Рогач зазначила:
Ми постійно звертаємо увагу юристів на те, що при зловживанні своїми правами якоюсь із сторін, відбувається зворотна реакція. Якщо банк протягом тривалого часу не звертається до суду, очевидно переслідуючи мету для нарахування більшого розміру відсотків, штрафних санкцій, то порушується питання про зловживання банком своїм правом. Якщо він бачив, що порушується його право, то, діючи правильно і відповідно до закладених у Цивільному кодексі України принципів, банк зобов’язаний звернутися до суду негайно і, якщо він цього не робить, то виникає питання про мету таких дій.
