На відміну від підготовки до злочину, підготовка до вчинення кримінального проступку не тягне за собою кримінальну відповідальність — Сергій Лисенко

Про межу між злочином та кримінальним проступком, а також про наслідки перекваліфікації діяння зі злочину на проступок і навпаки для вчинених раніше слідчих дій слухачам Legal High School розповів Сергій Лисенко, керуючий партнер GRAСERS. Він нагадав, що 1 липня 2020 року набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінального кодексу (КК) України та Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, внесені Законом України №2617, якими запроваджено інститут кримінальних проступків. Лектор зазначив, що запровадження інституту кримінальних проступків в якомусь сенсі повертає нас до Кримінального кодексу УРСР 1961 року, коли були поняття «дізнання» та «досудова перевірка». За його словами, ключовою метою прийняття Закону №2617 та запровадження спрощеного порядку досудового розслідування у формі дізнання у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактами вчинення проступків, було сприяння забезпеченню швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, а також зменшенню навантаження на органи досудового розслідування.

Сергій Лисенко розповів про новий розподіл злочинів за тяжкістю, нову класифікацію кримінальних правопорушень та форми досудового розслідування, в яких здійснюється їх розслідування, і наголосив, що до кримінальних проступків віднесені всі передбачені КК України діяння, за вчинення яких передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більш ніж три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Лектор звернув увагу слухачів Legal High School на те, що згідно зі статтею 14 КК України підготовка до вчинення кримінального проступку не тягне за собою кримінальної відповідальності, тоді як за підготовку до злочину передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох років.

Вказуючи на відмінності форми досудового розслідування, в якій здійснюється досудове розслідування злочину і кримінального проступку, він підкреслив, що у кримінального проступку це буде дізнання, яке проводить дізнавач, а у злочину — досудове слідство, яке проводить слідчий.

Говорячи про збирання доказів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків та злочинів, лектор наголосив, що перелік процесуальних джерел доказів, які можуть збиратися під час здійснення дізнання у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального проступку передбачені статтею 298-1 КПК України і вони ширші, ніж для злочину.

Сергій Лисенко відзначив, що відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 298-1 КПК України процесуальні джерела доказів, передбачені абзацом 1 частини 1 статті 298-1 КПК України, не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Лектор, використовуючи практичні приклади, навів перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на використання доказів та наголосив, що законодавець не обмежує використання доказів, зібраних під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо злочину, після зміни правової кваліфікації діяння із злочину на проступок.

МЕНЮ

LegalHighSchool — Высшая школа для юристов и адвокатов

0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x
Корзина