Про аспекти оскарження в судовому порядку рішень податкових органів, прийнятих за результатами податкової перевірки, а також про актуальну судову практику слухачам Legal High School розповів радник TEFFI Law Firm Андрій Ілюк.
Лекцію пан Ілюк розпочав з видів податкових перевірок та особливостей їх проведення контролюючими органами. Зокрема, розповідаючи про нюанси проведення планових податкових перевірок, лектор звернув увагу на дискусійне сьогодні питання, чи може контролюючий орган вносити зміни до плану-графіка проведення податкових перевірок. «Я вважаю, що план-графік податкових перевірок повинен затверджуватися на рік і внесення змін до нього недопустиме, хоча судова практика і тут неоднозначна», — підкреслив Андрій Ілюк.
За його словами, дуже часто податкові органи для реалізації своїх повноважень звертаються до платників податків із запитами про надання інформації та її документальне підтвердження. І надалі ненадання документів або надання їх не в повному обсязі згідно із запитом може стати підставою для проведення позапланової перевірки.
Андрій Ілюк порадив у разі проведення перевірки фіксувати абсолютно всі порушення, допущені перевіряючими. Якщо ж у ході перевірки платнику податків завдано збитків, він може клопотати про їх відшкодування, але для цього необхідна фіксація і документальне підтвердження їх заподіяння. Також, за словами лектора, платник податків може не допускати співробітників податкової служби до перевірки у разі, якщо такі перевірки проводяться без належних підстав або документи про проведення перевірки не відповідають встановленим законодавством вимогам.
Але навіть у разі допуску контролюючого органу до перевірки в подальшому, при оскарженні в судовому порядку прийнятих за її результатами повідомлень-рішень, платник податків може посилатися на незаконність такої перевірки. За словами Андрія Ілюка, відповідний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18. При цьому суд повинен дати оцінку аргументам платника податків про незаконність перевірки в першу чергу і встановити, чи стали такі порушення підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. І у разі якщо судом буде встановлено, що порушення, допущені при призначенні перевірки та її проведенні, стали підставою для прийняття неправомірних рішень, то вони відповідно є незаконними.
Також лектор звернув увагу на правовий висновок Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі №820/2763/16, згідно з яким посилання контролюючого органу в запиті винятково на відсутність факту реального здійснення операції між суб’єктами господарювання без конкретизації господарських операцій і сум, в яких виявлено розбіжності, без конкретних посилань на конкретну податкову звітність і підстави, з якими податковий орган пов’язує розбіжності в податковій звітності платника податків, не може вважатися запитом, оформленим відповідно до положень податкового законодавства, і свідчити про правомірність визначених контролюючим органом підстав для ініціювання направлення запиту та в подальшому видачі наказу.
