Підстави та порядок приведення судового рішення до примусового виконання стали темою лекції адвоката Pavlenko Legal Group Ірини Столярчук. Вона навела актуальну статистику виконання судових рішень, зазначивши, що впродовж останніх років судові рішення виконуються частіше — так, виконання збільшилося з 5–6% до 18%. Але цього все одно замало, щоб досягти середньоєвропейського рівня. У країнах ЄС цей показник складає 50–70%. При цьому лектор наголосила, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні — системна проблема.
Ірина Столярчук наголосила, що правильне формулювання позовних вимог є ключовою умовою виконання судового рішення і зосередила увагу слухачів на етапах складання позовної заяви та супроводження її проходження в процесі судового розгляду.
Говорячи про забезпечення позову, лектор підкреслила, що цей механізм може бути як «інструментом» у руках рейдерів або під час «вирішення» корпоративних конфліктів, так і реальним дієвим способом закріплення існуючих спірних правовідносин сторін, обмеження їхніх прав або покладення додаткових обов’язків. Вона окреслила основні види забезпечення позову і наголосила, що встановлений у кодексах їх перелік не є вичерпним. При цьому було зазначено, що не допускається забезпечення позову шляхом арешту на предмети, що швидко псуються, а також вжиття заходів, які за змістом є тотожними задоволенню позову.
За її словами, заходи із забезпечення позову можуть бути скасовані за клопотанням відповідача, яке розглядається не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду. Вони продовжують діяти впродовж 90 днів з дня набуття рішенням про задоволення позову законної сили.
Лектор навела алгоритм стандартної процедури виконання судового рішення, зазначивши, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно і попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Ірина Столярчук звернула увагу слухачів Legal High School на те, що у разі, якщо борг не перевищує 10 млн грн, рішення виконується районними, районними у містах, міжрайонними виконавчими службами. Якщо сума заборгованості від 10 до 20 млн грн — головними територіальними управліннями в областях, а також в містах Києві та Севастополі. Якщо борг перевищує 20 млн, то за виконанням рішення треба звертатися до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Даючи поради стосовно виконання судового рішення, лектор порадила періодично відвідувати виконавця і нагадувати про себе, щоб тримати його «в тонусі». Також вона порекомендувала ознайомитись із матеріалами справи та контролювати строки виконання рішення суду в цілому і здійснення виконавцем окремих виконавчих дій. У разі виявлення порушень — реагувати письмово (заявами, скаргами, йти на особистий прийом до керівника тощо). Крім того, не зайвим буде надавати виконавцю посильну допомогу — наприклад, виявити наявні грошові кошти або майно боржника і повідомити про це виконавцю. При цьому будь-які відомості повідомляти виконавцю тільки письмово, надсилаючи повідомлення, заяви, клопотання поштою або під відмітку про прийняття, в канцелярію виконавчої служби. У разі якщо ви маєте підозри, що боржник може спробувати приховати своє майно, наприклад переписати його на «родичів», необхідно звернутись із клопотанням про накладення арешту на об’єкти нерухомості, авто, банківські рахунки та інше майно.
Насамкінець лектор визначила нормативну базу, де окреслені умови, коли суд може зупинити виконання рішення чи виконавець — вчинення виконавчих дій.
