Про тактику вибору і призначення арбітрів у сировинних арбітражах GAFTA і FOSFA, а також особливості виконання рішень цих арбітражів слухачам Legal High School розповіла Юлія Черних, партнер ЮК ARBITRADE, арбітр МКАС при ТПП України. Зробивши загальний огляд GAFTA і FOSFA, а також типових питань, які передаються на розгляд арбітрів, пані Черних зосередилася на особливостях арбітражної процедури у GAFTA і FOSFA та їх відмінностях від класичних арбітражних інститутів. Однією з таких відмінностей вона назвала динамічність слухань в цілому і окремих етапів зокрема. А також звернула увагу, що часто арбітри не є юристами, що, втім, не зменшує їх компетентності при розгляді спорів. Більше того, існують обмеження щодо залучення в якості арбітрів юристів приватної практики (до списку арбітрів можуть включаться корпоративні юристи і науковці у сфері права). В арбітражах GAFTA обов’язковою вимогою до арбітра є наявність диплома GAFTA (the Gafta Trade Diploma). Юлія Черних зазначила, що в списках арбітрів сировинних арбітражів є й представники України.
Переходячи до питання призначення арбітрів, пані Черних звернула увагу на те, що в арбітражі GAFTA зазвичай призначаються три арбітри (за згодою сторін можливий одноособовий розгляд справи одним арбітром), в арбітражі FOSFA спори як правило розглядаються двома арбітрами. Якщо ж вони не можуть домовиться, призначається третій арбітр, також можливий одноособовий розгляд суддею.
Лектор прокоментувала порядок призначення арбітрів GAFTA і FOSFA, звернувши увагу на складнощі, які можуть виникнути на практиці. Вона, зокрема, розповіла про допустиму комунікацію, яка може вестися з потенційним арбітром, наприклад, з метою встановлення відсутності конфлікту інтересів або з питань призначення голови арбітражного трибуналу. Інші теми односторонньої комунікації можуть поставити під сумнів неупередженість арбітра.
Говорячи про виконання арбітражних рішень GAFTA і FOSFA, пані Черних зазначила, що вони визнаються і виконуються згідно з Нью-Йоркської конвенцією 1958 року. В даний час учасниками цієї конвенції є 157 держав. За загальним правилом виконання арбітражних рішень здійснюється відповідно до процесуальних норм території, на якій запитується визнання і виконання відповідних рішень. Перелік підстав для відмови в такому визнанні та виконанні обмежується процесуальними порушеннями, а також питаннями громадського порядку та арбітрабельності. «Правильність» застосування арбітражем норм матеріального права не може бути підставою для невизнання винесеного рішення. Юлія Черних розповіла також про практику «чорних списків», до яких потрапляють компанії у зв’язку з невиконанням судових рішень або несплатою арбітражних зборів і арбітражних витрат.
