Модуль «Конвенція і практика ЄСПЛ як складова законодавства» блоку «Позиції ЄСПЛ у кримінальних провадженнях» Школи кримінальної практики Legal High School продовжується. З темою «Позиції ЄСПЛ щодо процесуальних аспектів кримінального провадження. Обґрунтованість затримання, строків провадження, представництва» виступила адвокат Марина Мацегора.
Спочатку лектор запропонувала зупинитися на оцінці загальної справедливості кримінального провадження крізь призму практики ЄСПЛ. Ця категорія справ є дуже об’ємною, відтак, пані Мацегора зосередилася на окремих рішеннях: «Морейра Ферейра проти Португалії», де суд зазначив, що вимоги справедливого судового розгляду є суворішими у сфері кримінального права, ніж у цивільному аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; «Ібрагім та інші проти Сполученого Королівства», де зазначено таке: «Однак те, що є справедливим судовим розглядом, не може бути предметом єдиного незмінного правила, але має залежати від обставин конкретної справи»; «Мірілашвілі проти Росії», де зазначено таке: «Сукупний ефект різних процесуальних недоліків може викликати порушення статті 6 Конвенції, навіть якщо кожен недолік, взятий окремо, не переконав Суд у тому, що провадження було несправедливим».
У контексті обґрунтованості затримання Марина Мацегора виділила такі позиції ЄСПЛ: обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 параграфа 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (рішення «К.Ф. проти Німеччини»); вимога, що підозра має базуватися на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, ба більше, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри («Чеботарі проти Молдови»); обґрунтування наявності ризиків при затриманні (органи судової влади неодноразово посилалися на ймовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався […]; однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (і така позиція висловлювалася у низці рішень ЄСПЛ: «Боротюк проти України», «Москаленко проти України», «Прокопенко проти України», «Хайретдінов проти України», «Лабіта проти Італії»).
Окремої уваги потребує таке болюче питання, як строки провадження. Українські суди напрочуд часто порушують їх. Попри те, що ця проблема обумовлена об’єктивними чинниками (безперервними реформами та дефіцитом суддів), це не може слугувати виправданням для держави. За словами лектора, у рішенні «Карт проти Туреччини» ЄСПЛ акцентував на тому, що відповідно до статті 6 параграфа 1 кожній особі надається право на розгляд справи впродовж розумного строку, у кримінальній процесуальній сфері мається на меті забезпечення, аби обвинувачений не залишався занадто довго під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена. «Розумний характер тривалості провадження визначається відповідно до обставин справи, що вимагає оцінки в цілому», констатував Суд у справі «Бодаерт проти Бельгії». «Хоча окремі стадії провадження можуть провадитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість процесу може, однак, перевищити «розумний строк», зазначив ЄСПЛ у рішенні «Добертен проти Франції».
У питанні представництва серед іншого Марина Мацегора виділила такі позиції: «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду» («Кромбах проти Франції»); «особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором» («Ханжевачкі проти Хорватії»).
Завершуючи лекцію, пані Мацегора порадила ознайомитися з повними текстами наведених рішень ЄСПЛ та застосовувати їх у власній практиці.
