Про правила оформлення відповідей на вимоги Антимонопольного комітету України про надання інформації розповів слухачам Legal High School Сергій Денисенко, партнер ЮФ Aequo. Він зазначив, що в інформаційному листі від 13 червня 2019 року №70/014 АМКУ визначив вимоги, які висуває до документації. Посилаючись на власну практику, лектор розповів про підготовку відповідей на вимоги АМКУ в одній із справ, зазначивши, що ця робота може бути тривалою і великою за обсягом оформлюваних документів.
Лектор відзначив, що відповідно до статті 22 Закону «Про Антимонопольний комітет України» можна запитувати достатньо багато інформації, що включає банківську і комерційну таємницю та інформацію з обмеженим доступом. При цьому аргументація про неможливість надання конфіденційної інформації не спрацьовує, оскільки на рівні Верховного Суду є рішення про правомірність вимоги такої інформації АМКУ. У практиці лектора не було випадків, коли надана АМКУ інформація ставала відомою третім особам, що свідчить про належне ставлення організації до нерозголошення наданих даних.
Сергій Денисенко наголосив на різниці між листом про надання інформації та вимогою про надання інформації. Відтак, треба брати до уваги назву документа, оскільки ненадання відповіді на вимогу передбачає відповідальність, тоді як відповідати чи не відповідати на лист є доброю волею суб’єкта господарювання.
За словами лектора, третина всіх справ АМКУ стосуються питань інформаційних вимог та неналежного ставлення до них, що свідчить про недостатньо серйозне ставлення суб’єктів господарювання до запитів АМКУ. На практиці суб’єктам часто доводиться звертатися до зовнішнього радника, який сприяє в підготовці відповідної інформації та організації роботи над вимогою комітету. Завданням зовнішнього радника, в тому числі, є й обмежити до необхідної міри обсяг інформації, що надається АМКУ, та обґрунтувати окремі найбільш важливі відповіді на питання.
Говорячи про специфіку надання відповіді АМКУ, лектор наголосив на обмеженнях, які є при наданні інформації від мобільних операторів, наголосивши, що АМКУ може запитувати інформацію про час та абонентів зв’язку, проте не має права запитувати зміст розмови чи СМС-повідомлення абонентів.
З огляду на судову практику лектор відзначив, що Закон «Про Антимонопольний комітет України» не містить вичерпного переліку питань, за якими АМКУ може звертатися до суб’єктів господарювання. Адресатами інформаційних запитів АМКУ може бути широке коло осіб, запити можуть стосуватися не лише можливих порушень, але й дослідження певних сегментів ринку. При цьому лектор підкреслив, що згідно з Конституцією України АМКУ не може запитувати інформацію, що становить адвокатську таємницю, і така норма підкріплена рішеннями Європейського суду з прав людини.
За словами лектора, вимога про надання інформації має обов’язковий характер, тож ненадання інформації на вимогу передбачає відповідальність. Форма запитів АМКУ, як правило, є письмовою, проте у разі усних запитів про надання інформації, зроблених у ході слухань, вони мають бути запротокольовані, а об’єкт запиту — повідомлений про такий запит під підпис.
Говорячи про формат надання інформації, яку запитує АМКУ, Сергій Денисенко зазначив, що інформація повинна надаватися саме у запитуваній формі, навіть якщо для цього суб’єкту господарювання доведеться витрачати ресурси для переформатування даних, оскільки є судова практика, відповідно до якої суд стає на бік АМКУ у питаннях оформлення відповідей на запити.
