Про правові та податкові аспекти структурування M&A з українськими активами розповіли слухачам Legal High School Тетяна Довгань, партнер практики корпоративного права CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang, і Вікторія Ставчук, старший юрист податкової практики CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang. Зокрема, йшлося про найбільш великі угоди M&A, які відбулися в Україні цього року і які супроводжувала їх компанія. За словами лекторів, велика частина цих угод полягала у створенні спільних підприємств.
Говорячи про структурування угоди M&A, важливо визначити, що саме купується. Більшість угод в Україні (втім, як і за кордоном) структуруються як купівля акцій компанії, і на це є об’єктивні причини. Такі угоди досить прості в реалізації, покупець набуває діючий бізнес з персоналом, клієнтами і контрактами, з діючими дозволами і ліцензіями. Угода реалізується досить швидко. У разі якщо товар потребує дозволу третіх осіб, то це в основному дозволу антимонопольних органів або інших регуляторів, але їх коло обмежене, що підвищує впевненість сторін в успішному завершенні угоди. Недоліками цього виду угод є те, що компанія купується цілком, з усіма ризиками і проблемами, які в майбутньому доведеться розв’язувати покупцеві, — саме тому в таких угодах особливої важливості набуває якісний юридичний аудит, а також захист покупця в трансакційних документах.
Другим основним видом угод M&A Тетяна Довгань назвала операцію з купівлі активів. На думку лектора, для покупця така угода — хороша можливість вибрати ті з активів, які хотілося б придбати, при цьому всі історичні ризики залишаються у компанії-продавця. На перший погляд це ідеальна опція для покупця, але насправді угода з купівлі активів досить складна в реалізації, особливо якщо йдеться про придбання бізнесу і всієї сукупності активів, оскільки під кожен актив потрібен окремий договір купівлі-продажу, який слід узгодити, підписати і в деяких випадках зареєструвати. У більшості випадків потрібні дозволи третіх осіб на передачу, а деякі активи взагалі неможливо буде передати — наприклад, більшість дозволів і ліцензій не можуть бути передані і їх доведеться переоформляти.
Третім із видів угод M&A, який запропонувала Тетяна Довгань увазі слухачів Legal High School, є так звані гібридні угоди, коли ті активи, які хоче придбати покупець, спочатку переводяться на новостворену українську компанію, а згодом купуються корпоративні права в цій компанії безпосередньо або ж над нею надбудовується холдинг і купується вся відповідна структура з активами.
Говорячи про податкові ризики в ході операцій M&A, Вікторія Ставчук зазначила, що, купуючи компанію, покупець набуває і її податкову історію за останні три роки, таким чином вся відповідальність за попередні порушення ляже на його плечі. Саме гібридний формат угод M&A, за словами лекторів, часто дає змогу уникнути таких ризиків і купити бізнес, який працюватиме з «чистого аркуша». При цьому вона підкреслила, що під час продажу активів в Україні на кожну операцію (за рідкісним винятком, передбаченим у Податковому кодексі) нараховуватиметься 20% ПДВ. Хоча це підвищує вартість операції в момент виконання, витрачені кошти в подальшому будуть повернуті в ході використання активів у господарській діяльності.
Лектори розповіли про фактори, які впливають на угоду, а також про особливості оподаткування залежно від того, в Україні або за кордоном купуються активи.
Важливими елементами структурування угоди лектори вважають економічну сутність і комерційну обґрунтованість рішень у плануванні операції, прозорість угоди і всіх її елементів, вимоги про розкриття інформації, забезпечення захисту інвестицій, питання взаємодії з банками, які застосовуються податкові режими і обмеження. Для продавця важливо оцінити необхідність проведення реструктуризації перед операцією, в тому числі з урахуванням відповідних вимог податкового законодавства. Покупець, у свою чергу, піклується про планування структури власності придбаного активу та ефективне отримання прибутку в майбутньому.
Спираючись на практику своєї компанії, лектори розповіли про особливості угод зі створення спільних підприємств. В Україні така структура, як правило, включає холдингову компанію, яка володіє українською компанією. Така структура дозволяє укласти акціонерну угоду за іноземним правом і використовувати звичні для сторін методи захисту акціонерів, а суди виконуватимуть домовленості сторін так, як це написано в договорі.
Наостанок лектори торкнулися нової і важливої теми про розкриття інформації про структурування угод відповідно до Директиви DAC6 і звернули увагу слухачів на обов’язки європейських «посередників» (зокрема, юридичних консультантів) розкривати податковим органам «потенційно агресивні механізми податкового планування».
