Бути чи не бути: в ході LHS Discussion Hub експерти обговорювали перспективи створення спеціалізованого фінансового суду

15 березня 2021 року в Legal High School відбувся LHS Discussion Hub «Чи потрібен Україні спеціалізований фінансовий суд», модератором якого виступив Олег Маліневський, партнер EQUITY. На його думку, створення спеціалізованого фінансового суду є лакмусовим папірцем подій, які відбуваються в судочинстві, адже, з одного боку, вони стосуються судової реформи та подальшого вектора побудови системи судоустрою. З іншого — вона охоплює проблемний аспект судової практики, зокрема спори у сфері фінансів та кредитно-фінансових відносин. Третім важливим аспектом він назвав спосіб створення цієї судової інституції: хто має бути ініціатором, яка роль Національного банку України (НБУ) у цьому процесі, чи є тут конфлікт інтересів тощо.

На думку Сергія Козьякова, партнера АО «Сергій Козьяков та Партнери», голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в 2014–2019 роках, створення спеціалізованого фінансового суду потрібно розглядати у прив’язці до стратегії реформування судової системи. Він підкреслив, що у багатьох країнах світу є спеціалізовані суди, і порадив ініціаторам створення спеціалізованого фінансового суду ознайомитися зі звітами про створення судів інтелектуальної власності та антикорупційних судів, які існують на території близько 20 країн світу.

Як зазначив Сергій Козьяков, щоб з’ясувати, чи потрібне створення спеціалізованого суду, можна скористатися рекомендаціями експертів. На його думку, в ідеї створення суду є три переваги: сприяння вдосконаленню процесу прийняття рішень судом шляхом спеціалізації, бо і судді, і адвокати стають експертами у вузькій галузі та постійно підвищують свою спеціалізацію у цьому напрямі; скорочення кількості не розглянутих справ у судах загальної юрисдикції; зменшення годин роботи суддів, які працюють у розгляді складних справ.

Деталізуючи позицію НБУ Арсен Макарчук, директор департаменту стратегії та розвитку Національного банку України, підкреслив, що сумнівів у доцільності створення спеціалізованого фінансового суду в НБУ немає, а аргументами на користь його створення є проблеми, з якими стикаються банки у вирішенні своїх спорів у судах загальної юрисдикції, що пов’язане і з низькою кваліфікацією суддів. Суть правовідносин, які виникають при наданні фінансових послуг, є досить специфічною і питання кваліфікації суддів є проблематичним і з точки зору швидкості розгляду спорів, і з точки зору того портфеля справ, який вже накопичився.

Арсен Макарчук запевнив, що юрисдикція новоствореного суду буде поширюватися не лише на відносини кредитування, але й на всі спори, що виникають щодо надання фінансових послуг у розумінні статті 4 Закону України «Про фінансові послуги».

Говорячи про процедуру відбору суддів до новостворюваного суду, він схвально оцінив напрацювання, зроблені в ході формування складу ВАКС та ВСІВ, проте вважає за доцільне залучення ради експертів, яка включала б спеціалістів фінансового сектору. При цьому сам НБУ ніяк не впливатиме на процес створення чи діяльності новостворюваного суду.

Опираючись на власну багаторічну практику розгляду справ у сфері кредитно-фінансових відносин, Олег Ткачук, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, підкреслив, що відтоді, як придумали конвеєр, необхідність спеціалізації в будь-якій сфері ні в кого не викликає сумніву. Така спеціалізація має бути і в судовій сфері, і вона визначена законом — і в господарській юрисдикції, і в цивільній, і в кримінальній. Єдиною проблемою він вважає те, що у касаційному цивільному суді не діє принцип спеціалізації і принцип нумерації.

Олег Ткачук вважає доцільність створення фінансового суду питанням дискусійним, проте принцип спеціалізації суддів цілком очевидний і його застосування вже зараз могло б забезпечити більш послідовний підхід до вирішення справ цієї категорії. Тим більше, що ніяких додаткових вкладень, необхідності проведення конкурсів тощо, він не потребує. Це питання можна вирішити за рахунок спеціалізації судів і суддів. Потрібно лише сформувати одну палату з розгляду спорів, пов’язаних з кредитними правовідносинами, і одну — із захисту майнових прав. Це також дозволить підвищити кваліфікацію суддів, якщо дати їм можливість зосередитися на одному питанні.

Роман Бойко, суддя Господарського суду міста Києва, вважає створення спеціалізованого фінансового суду як окремої гілки судової системи непотрібним, адже за півтора місяця обговорення цієї теми досі не було сформульовано ні мети, ні засобів для його створення. Не було також надано громадськості і економічних розрахунків. Викликає застереження і принцип втручання у добір суддів до новостворюваного суду з боку тих інституцій, які в майбутньому можуть стати стороною у справі, яку обраний ними суддя буде розглядати.

Говорячи про кадрове забезпечення майбутнього суду, Роман Бойко зазначив, що з огляду на ту кількість справ про неповернуті споживчі кредити, яку суд повинен розглядати, кількість суддів на перших порах має складати не менше 1500 осіб. Розв’язання проблеми спікер вбачає у внесенні змін до Законів «Про третейські суди» та «Про споживче кредитування», які обмежили б нарахування пені, яка інколи в рази перевищує тіло кредиту. Ці зміни дозволили б третейським судам вирішувати спори за споживчими кредитами, що суттєво розвантажило б судову систему.

Оцінюючи практику діяльності іноземних фінансових судів, Крістіна Шаповалова, адвокат ETERNA LAW, розповіла про структуру та діяльність фінансового суду ФРН та зазначила, що цікавішим прикладом функціонування вузькоспеціалізованого суду є іпотечний суд в Іспанії, який був створений у результаті прецедентної практики Верховного суду Іспанії у 2015 році, коли було винесене рішення за позовом позичальників, які вважали несправедливими умови іпотечних договорів.

Крім того, вона зазначила, що подібний суд було створено у 2019 році в Нідерландах і він продемонстрував успішний досвід функціонування. Є також досвід функціонування подібних судів у Казахстані (Астана), Сінгапурі та ОАЕ (Дубаї), де на конституційному рівні було внесено зміни, що дозволяють створення таких судів, визначають їх спеціалізацію, а також дозволяли добір суддів-іноземців. Щоправда, суттєвою особливістю цих судів є те, що їхня юрисдикція обмежена фінансовими центрами, створеними в країнах для залучення інвестицій.

А от, на думку Іллі Черногоренка, засновника Українського центру ефективності правосуддя, спостерігача від Ради Європи у Комісії з питань правової реформи при Президентові України (2019–2020 рр.), нашій країні варто перестати безумовно орієнтуватись на інші країни, а враховувати реалії української правової системи. Він нагадав, що у 2015 році у комерційному суді Лондона було створено окрему фінансову палату. Мотивуючи її створення, було зазначено, що палата забезпечує експертність суддів, швидкість та відносно невелику вартість процедури, просування верховенства права на національному та міжнародному рівнях. Ілля Черногоренко вважає, що ці мотиви створення фінансового суду можуть бути важливими і для України, тільки просування верховенства права він би замінив на виконуване правосуддя.

Говорячи про можливу юрисдикцію новостворюваного фінансового суду, Юрій Моісеєв, радник ЮК L.I.Group, виділив три категорії спорів за їх учасниками, які ведуться судами України: позичальники (сума позовів 144 млрд грн), вкладники (понад 14 млрд грн) та інвестори (81 млн грн). З цього, на його думку, випливає, що майбутній фінансовий суд має бути спрямований на розв’язання проблем цих трьох категорій. Проте він додав би ще Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) як учасника спорів, які вирішуватиме новий суд.

Крім того, він вважає, що створенню фінансового суду має передувати ґрунтовне дослідження прогнозованих наслідків його діяльності, зокрема як він вплине на економічне зростання, зменшення кількості неповернутих кредитів та соціального напруження стосовно споживчого кредитування. Лише після такого дослідження можна робити висновок, потрібен чи ні фінансовий суд, в якому форматі він має бути та за які кошти його створювати.

Як зазначив Дмитро Мошенець, начальник відділу із супроводження банкрутств ФК «Інвестохіллс Веста», вже давно назріла необхідність поділу суддів місцевих судів на тих, які розглядають цивільні справи, і тих, які розглядають кримінальні справи. Крім того, він розповів про особливості розгляду справ з оскарження результатів електронних торгів.

Говорячи про можливу юрисдикцію новостворюваного фінансового суду, він підкреслив, що навантажувати його стягненням заборгованості з фізичних осіб або банкрутствами фізичних осіб недоцільно. Що стосується стягнення заборгованості з юридичних осіб, великого корпоративного сегменту, звернення стягнення на предмет іпотеки, оскарження електронних аукціонів, у тому числі тих, замовником яких є ФГВФО, оскарження окремих постанов НБУ, то ці спори мають більш складний характер і їх повинні розглядати судді, які мають відповідну спеціалізацію. Однак питання — чи дійсно необхідно створювати окремий суд або чи достатньо створити окрему палату у складі Верховного Суду, — на думку Дмитра Мошенця, залишається дискусійним.

Ірина Стародуб, керівник судового відділу Moneyveo.UA, адвокат, зазначила, що сама ідея створення спеціального фінансового суду цікава, але вона ще в повній мірі не розроблена. Зокрема, не вирішено, за якою процедурою обиратимуться судді, якими категоріями справ повинен займатися цей суд. Вона вважає, що перед запровадженням такої серйозної новації варто поцікавитися думкою з цього приводу юридичного ринку.

Виходячи з власного адвокатського досвіду, вона наголосила, що справа про звернення стягнення триває 3,5 року. Ірина Стародуб не виключила, що після повного заповнення суддівських вакансій відбудеться зменшення навантаження на суддів і питання створення спеціалізованого суду втратить свою гостроту, проте над створенням окремої палати, на її думку, замислитися варто.

Підбиваючи підсумки дискусії, Олег Маліневський зазначив, що найбільша спільна проблема, яка непокоїть юридичну спільноту, — це строки розгляду справ, але ця проблема зумовлена не кваліфікацією суддів, а їх дефіцитом. Для поліпшення балансу у відносинах кредитор — боржник він запропонував спільно розробляти матеріально-правові норми, такі як відповідальність бенефіціарних власників, реструктуризація заборгованості, санації, що створить потенціал для зменшення проблемної заборгованості в структурі банківських кредитів.