У рамках LHS з лекцією на тему «Досудова та судова санація боржника: нові ефективні інструменти подолання неплатоспроможності» виступив Володимир Поліщук, суддя господарського суду.
Процедура досудової санації регулюється статтею 6 чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон), а також статтею 5 Кодексу України з процедур банкрутства, прийнятого Верховною Радою України (на момент виступу ще неопублікований; далі — Кодекс).
Володимир Поліщук відзначив, що випадки використання цього інституту в Україні поодинокі (практично не застосовується), тому сьогодні говорити про напрацьовану судову практику в цьому ключі не доводиться.
Досудова санація ефективна в країнах з розвиненою економікою (як оперативний механізм реагування боржника), тоді як в Україні в силу економічної ситуації основним є вектор не збереження платоспроможності боржника, а його ліквідація.
Чинна стаття 6 Закону передбачає, що процедуру банкрутства може ініціювати як боржник, так і кредитори, тоді як згідно з Кодексом саме боржник виступає ініціатором процедури досудової санації. На думку лектора, ініціатива з боку саме боржника цілком логічна, оскільки він зацікавлений у процедурі досудової санації як процедурі, що сприяє збереженню суб’єкта господарювання.
Позитивними аспектами Кодексу лектор відзначив врегулювання поняття пріоритетності вимог кредиторів, зміни пріоритетності, а також можливість для заставного кредитора відмовитися від застави і виступити у новому статусі.
У той же час лектор відзначив, що Кодекс спрямовано на прискорення процедур визнання неплатоспроможності боржника. Так, згідно з Кодексом господарський суд протягом п’яти днів з дня отримання заяви боржника про затвердження плану позасудової санації відкриває (за певних умов) провадження у справі і протягом місяця повинен подану заяву розглянути.
Заходи, що застосовуються в процедурі санації, можуть бути різні: договір позики або кредит, відстрочення або розстрочення, прощення боргу, стягнення дебіторської заборгованості, переведення боргу як на іншу юридичну особу, так і на засновників. Цікавим механізмом для акціонерних товариств є відмова від розподілу прибутку, для інших господарських товариств використовується механізм додаткових внесків до статутного капіталу.
