У ході модуля «Судовий захист конкуренції» Школи судової практики Legal High School директор юридичного департаменту Антимонопольного комітету України (АМКУ) Данило Федорчук розповів про специфіку виконання рішень у справах за участю АМКУ. З прийняттям рішення АМКУ, за словами лектора, робота його колег-розслідувачів здебільшого закінчується, а ось для юридичного департаменту, за великим рахунком, усе тільки починається — для них закінчився тільки один з етапів. «Ухвалення рішення АМКУ — це тільки початок баталій в інших місцях — судах та виконавчій службі», — підкреслив пан Федорчук.
Лекцію спікер розпочав із статистичних даних. За 2017 рік виплачено 340 549 178 грн штрафів, накладених у 2017-му і попередніх роках. 79 876 793,25 грн — найбільша сума грошових коштів, стягнута в порядку примусового виконання (штраф «Газпрома»). 300 млн грн — найбільша сума штрафу, сплачена добровільно (штраф «Тедіс Україна»). Середній рівень збору штрафів, накладених АМКУ, коливається в межах 7—8%. Данило Федорчук відзначив, що АМКУ нерідко називають квазісудовим органом, проте процедура виконання рішень Комітету набагато складніша. Лектор змалював три сценарії виконання рішень АМКУ.
Перший сценарій («The Good»): відповідач після отримання рішення АМКУ про накладення штрафу добровільно сплачує штраф (найбільша сума добровільно сплачених на цьому етапі штрафів становить приблизно 1 млн грн) і виконує рішення. На цьому етапі закон дає сторонам право звернутися до АМКУ за розстрочкою або відстрочкою сплати штрафу. Однак для задоволення такого клопотання відповідач повинен обґрунтувати неможливість (а не просто утрудненість) одноразової сплати штрафу і винятковість своєї ситуації. Пан Федорчук відзначив, що АМКУ — це не фіскальний орган, Комітет не має на меті наповнення державного бюджету, але коли мова заходить про стягнення коштів до державного бюджету, Комітет серйозно обмежений у дискреції і знаходиться під контролем безлічі державних органів.
Другий сценарій («The Not So Good»): коли відповідач рішення АМКУ не оскаржує, але й не виконує (не сплачує штраф). У такому випадку на суму несплаченого штрафу нараховується пеня (1,5% в день). Після того, як розмір нарахованої пені досягає розміру штрафу, АМКУ звертається з позовом про стягнення штрафу та пені; на підставі рішення суду на користь АМКУ, що набуло законної сили, видається судовий наказ, який є підставою для початку виконавчого провадження. На практиці цей процес займає близько року.
Третій сценарій («The Ugly»): відповідач штраф не сплачує, а оскаржує рішення АМКУ в суді. Лектор наголосив, що двомісячний строк на судове оскарження — це не строк позовної давності, а пресічний строк, у разі його пропуску поновленню не підлягає. У разі судового оскарження рішення Комітету сторони міняються ролями: відповідач стає позивачем, а АМКУ — відповідачем; такі справи можуть тривати в судах 1—1,5 року, а нерідко і довше. Після відмови судів у позові про визнання рішення Комітету недійсним Комітет змушений знову звертатися до суду, цього разу з позовом про стягнення з відповідача штрафу та пені (і примус до виконання рішення); такий процес триває ще до одного року. Але справжня terra incognita для АМКУ починається після отримання судового наказу, коли розпочинається процес примусового виконання судового рішення. Пан Федорчук відзначив, що Комітет не має інструментів для прискорення цього процесу. На сьогодні найбільша сума грошових коштів, стягнута виконавчою службою у провадженні, пов’язаному з виконанням рішення АМКУ, становить 80 млн грн (2017 рік).
Станом на 30 червня 2018 року на виконанні перебуває 378 виконавчих проваджень про стягнення штрафів і пені (257 проваджень (68%) — рішення Комітету, щодо яких виконання здійснюється у «звичайному режимі»; 92 провадження (24%) — відповідачі в стані банкрутства або припинення; 13 проваджень (4%) — відповідачі перебувають у зоні АТО; 16 проваджень (4%) — відповідачі — в АР Крим). Данило Федорчук розповів про перипетії виконання рішення у справі ПАТ «Газпром» і про найтриваліші виконавчі провадження (найстаріше було розпочате 22 січня 2001 року про стягнення 12 060 грн, триває й досі).
На завершення лекції пан Федорчук зупинився на законопроекті № 6723 про внесення змін до законодавства про захист економічної конкуренції, який спрямований на підвищення ефективності роботи національного конкурентного відомства і підтримується Комітетом. Серед іншого, законопроект передбачає скасування пені за несвоєчасну сплату штрафу і замість неї — встановлення 50-відсоткової знижки за своєчасну добровільну сплату, а також надання рішенням АМКУ сили виконавчого документа (що позбавить Комітет необхідності проходити повторну судову перевірку його рішень).
Говорячи про подальші зміни законодавства для підвищення ефективності роботи Комітету, лектор зосередився на ініціативах, що перебувають у роботі: встановлення солідарної відповідальності групи компаній, що являє собою єдиний суб’єкт господарювання; впровадження субсидіарної відповідальності материнської компанії у разі неплатоспроможності підконтрольної компанії — відповідача, на якого накладено штраф; введення суттєвої адміністративної відповідальності посадових осіб за неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі, подання неправдивої інформації, невиконання рішень Комітету і за створення перешкод для діяльності органів АМКУ.
