Земельні спори, що стосуються оренди землі у фізичних осіб, — такою була тема лекції Ігоря Кравцова, партнера, керівника практики транскордонних спорів Юридичної групи LCF. Він наголосив, що земельні спори стають дедалі більш актуальними, особливо з огляду на земельну реформу, що дозволяє продаж землі. Лектор навів статистику, відповідно до якої лише за рік кількість спорів із земельних правовідносин у місцевих судах збільшилася на 31%, а у господарських судах — на 17%.
Спікер нагадав визначення поняття «оренда землі» відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», а також поняття «фізична особа» у розумінні Цивільного та Податкового кодексів України.
Ігор Кравцов зупинився на питанні юрисдикції у земельних спорах, зазначивши, що на підставі постанов Верховного Суду України, ухвалених у 2016–2017 роках, ключовим у цьому питанні є виникнення речового права на земельну ділянку. Якщо таке право виникає — спір має розглядатися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, а якщо не виникає — у порядку адміністративної юрисдикції.
Говорячи про оскарження правочину не його стороною, лектор наголосив, що, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, «…позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин…». Та ж ВП ВС зазначила, що визнання договору оренди припиненим та скасування його державної реєстрації є найбільш ефективними, оскільки права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
На підставі постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2019 року №190/949/17 Ігор Кравцов відзначив, що не містить однозначного погодження сторонами такої підстави розірвання договору оренди землі, як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому незгода орендодавця на поновлення договору оренди землі унеможливлює визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.
Якщо спір виникає стосовно визначення строку закінчення терміну дії, то лектор порадив опиратися на постанову ВП ВС від 15 січня 2020 року №322/1178/17, відповідно до якої для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. При цьому він зазначив, що у грудні 2020 року було внесено зміни до Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а от право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
