Досвід дає тільки практика: своїми знаннями в застосуванні концепції бенефіціарного власника зі слухачами Lеgal High School поділилася керівник практики вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine Лариса Антощук. У рамках річного інтенсиву «Як виграти спір у податкової?» відбувся майстер-клас, присвячений справам щодо застосування зазначеної концепції, аналізу цікавих кейсів з виплати відсотків, дивідендів, роялті українськими компаніями та резонансних епізодів податкових донарахувань в інших країнах.
Спочатку спікер розповіла про найпоширеніші помилки в організації міжнародного бізнесу на прикладах конкретних кейсів. По-перше, це порушення базових принципів і правил міжнародного оподаткування, що стосуються ділової мети, бенефіціарного власника, принципу належної передбачливості (справи «Монетка», «Оріфлейм»). По-друге, treaty shopping — зловживання угодами про уникнення подвійного оподаткування (справи Indofood, Prevost Car Inc). По-третє, це порушення антимонопольного законодавства: застосування неконкурентних умов ведення бізнесу в країні (розслідування Єврокомісії щодо Apple, Amazon, McDonalds). І, нарешті, остання помилка — це ігнорування національного законодавства та практики його застосування. Наприклад, правил так званого deemed employment («удаване працевлаштування»), валютного регулювання, використання персональних даних і дозвільного режиму. «Неграмотне податкове планування, ігнорування національного законодавства та міжнародних правил призводять до мільярдних сум донарахування», — констатувала Лариса Антощук.
У рамках майстер-класу спікер детально проаналізувала найбільш значущі спори, які спровокували перегляд правил міжнародного оподаткування, і сфокусувалася на українських прикладах «пошуків» бенефіціарного власника. Говорячи про позицію національних судів в частині виплати дивідендів нерезидентам, г-жа Антощук акцентувала увагу на конкретному спорі. Лектор розповіла про фабулу справи (позиція податкової щодо неї така: кіпрська компанія не є бенефіціарним власником дивідендів, оскільки прибуток розподілявся за період 2006—2008 років, коли власником корпоративних прав була інша особа) та попросила аудиторію поміркувати над тим, якою в цій ситуації могла бути позиція суду? Після інтерактивного спілкування зі слухачами LHS, думки яких розділилися (хтось був на стороні податкової, хтось — на стороні платника податків), вона проінформувала, який висновок насправді зробив суд у конкретному кейсі. Суд зазначив, що кіпрська компанія мала право на розподіл дивідендів за попередні періоди (чистий прибуток став дивідендами в момент розподілу). Для цілей підтвердження статусу бенефіціарного власника доходу мали бути в наявності документи, що підтверджують право на отримання доходу, а також будь-який документ, який свідчить про фактичне право особи на такий дохід. Документами, якими підтверджується статус бенефіціарного власника кіпрської компанії, є: договір купівлі-продажу корпоративних прав української компанії, статут, рішення власника про виплату дивідендів, наказ української компанії про виплату дивідендів, платіжне доручення, лист від кіпрської компанії з підтвердженням її статусу бенефіціарного власника. Як зазначалося, суд критично оцінив позицію податкової щодо того, що кіпрська компанія не була власником корпоративних прав у 2006—2008 роках, отже, стосовно дивідендів цього періоду є номінальним утримувачем, оскільки норми Податкового кодексу України не встановлюють подібних обмежень.
