«Актуальні питання конкурентного права: від заяви до рішення» — такою була тема лекції Олександра Вознюка, партнера Аsters, яка фіналізувала вчорашній модуль занять у рамках спецкурсу «Захист економічної конкуренції» Lеgal High School.
Говорячи про ефективність системи захисту конкуренції, лектор акцентував увагу на проблемних питаннях у трьох умовних блоках адміністративної процедури розслідування і прийняття рішень органами Антимонопольного комітету України (АМКУ) — подання і розгляд заяви, розслідування справи, прийняття АМКУ рішення. На його переконання, основні проблемні аспекти обумовлені тим, що процедура розслідування порушень у сфері конкуренції передбачає поєднання в одному адміністративному органі — Антимонопольному комітеті України — як функції розслідування порушень, так і повноваження приймати за результатами такого розслідування рішення. «Така модель адміністративного розв’язання публічно-правових конфліктів, порівняно із змагальним процесом на основі рівності сторін і незалежного арбітра, об’єктивно не може гарантувати неупередженості при проведенні розслідування, дотримання прав учасників процесу і об’єктивності винесених рішень. Суди, в силу комплексу причин, сьогодні також не компенсують цього недоліку і не забезпечують повного та ефективного судового контролю за цими рішеннями», — висловив переконання Олександр Вознюк.
Національна система захисту конкуренції має великий потенціал, але потребує комплексного вдосконалення, підкреслив лектор, акцентуючи уваги на проблемних зонах і розповідаючи про інструменти, які можуть підвищити її ефективність. Наприклад, Олександр Вознюк сфокусувався на проблемі недостатнього врегулювання процесуальних прав відповідачів у справах про порушення конкурентного законодавства і відсутності гарантій їх дотримання, зокрема, на неможливості ознайомитися з усіма тими доказами у справі, на яких засновані висновки АМКУ, на відсутності процесуальних механізмів «спілкування з АМКУ» до складання уявлення про попередні висновки за результатами розслідування для врегулювання публічно-правового спору.
Зокрема, за існуючого регулювання відповідачі у справі, яку розслідує антимонопольне відомство, обмежені в доступі до доказів, на яких засновані висновки АМКУ, в тому числі через те, що не дотримується баланс права на захист відповідача і права інших осіб на нерозголошення конфіденційної інформації, а також доступу до доказів в інших справах, на які АМКУ спирається у своїх висновках, але в яких особа не брала участі. «Рішення АМКУ має ґрунтуватися на доказах, з якими особа мала можливість ознайомитися і надати заперечення. Комітет повинен мати право і обов’язок розкривати інформацію, яка необхідна для доведення порушення», — підкреслив спікер.
Слухання у справі — ще одна слабка ланка в національній системі захисту конкуренції, на яку звернув увагу Олександр Вознюк. Проведення слухання передбачене до стадії прийняття АМКУ рішення, і це могло б мати важливе значення для забезпечення максимально можливого в рамках адміністративної процедури АМКУ об’єктивного розгляду справи. Інститут слухань, як спеціальна стадія оцінки попередніх висновків розслідування і заперечень відповідачів, міг би виконувати завдання певного механізму «стримувань та противаг» і хоча б частково розв’язати проблему об’єднання функцій розслідування і прийняття рішень в одному органі.
