Новий навчальний рік в освітній платформі LHS відкрила своїми лекціями Наталія Семенівна Кузнєцова, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України, віце-президент Національної академії правових наук України — керівник Київського регіонального центру. Вона розпочала заняття в Legal High School з ексклюзивного спецкурсу «Новий погляд на цивільне право», в рамках якого розглядаються практичні аспекти цивільного права через призму сучасності. Перший день спецкурсу був присвячений темі «Розвиток цивільно-правових відносин і регулювання».
Говорячи про розвиток цивільного права та цивільно-правового регулювання, Наталія Степанівна підкреслила, що цивільне право можна розглядати у трьох вимірах: як регулятор суспільних відносин, як природне й позитивне право та як право публічне і приватне.
Кожне з цих положень може бути предметом самостійного дослідження, однак головним є те, що саме право визначає, хто та що вправі чи не вправі робити, аби поведінка розглядалася як виправдана й обґрунтована.
Людська спільнота може існувати лише тоді, коли центральним елементом її буття буде право. Право у біблійному сенсі — це правопорядок, відповідно до якого суспільство буде функціонувати правильно.
Розкриваючи питання співвідношення права природного й позитивного, лектор зазначила, що на ранніх етапах розвитку суспільства природне право було закріплене у міфах, легендах і звичаях, а згодом і у традиційній моралі. Виникла система заборон — табу, бо перш ніж визначити, що дозволено, потрібно окреслити, що заборонено. Без такого жорсткого регулювання суспільство не могло б вижити.
Суспільство розвивалося, змінювалися відносини влади та власності, і природне право трансформувалося у позитивне право, створене самими людьми. Воно відрізнялося від природного права тим, що забезпечувалося не силою звичаю чи моралі, а силою державної влади. Лектор провела детальний екскурс розвитку приватного права у Російській імперії та СРСР.
На думку Наталії Семенівни, чітку межу розділення публічного і приватного права вказати неможливо, хоча критерії такого поділу шукали правники з часів античного світу, висловлювалися навіть думки, що такого поділу немає взагалі і він зберігається лише в силу традиції.
За словами лектора, система приватного права складається із цивільного права, сімейного права, трудового права та міжнародного приватного права. Предметом цивільного права є як матеріальні, так і нематеріальні відносини, котрі своєю чергою поділяються на особисті відносини, пов’язані з майновими, і особисті відносини, не пов’язані з майновими, корпоративні відносини, інформаційні відносини, організаційні відносини.
Принципи цивільного права поділяються на загально-правові (принцип верховенства права, принцип пропорційності, принцип правової визначеності), галузеві (принципи, визначені у статті 3, та принцип диспозитивності) та інституційні (принципи права власності, принципи зобов’язального права, принципи здійснення та захисту цивільних прав, принципи права інтелектуальної власності).
Метод цивільного права випливає із специфіки статусу суб’єктів (юридична рівність суб’єктів), специфіки формування правових зв’язків (засади диспозитивності), специфіки юридичних фактів (акти правомірної діяльності) та специфіки санкцій (майнова відповідальність, майнові санкції).
