Про стандарти обґрунтування та практику українських судів у відшкодуванні витрат на правову допомогу слухачам Legal High School розповів Андрій Іванов, старший адвокат практики вирішення спорів АО MORIS. Він повідомив, що наразі у світі є два основних підходи до питання відшкодування витрат на адвоката стороною переможцем і стороною, що програла.
Перший — відомий як американське правило, яке полягає в тому, що кожна сторона несе витрати на правника самостійно і відшкодувати ці витрати за рахунок опонента не може. Винятком може стати ситуація, коли сторони прямо зазначили в угоді, яка між ними укладена, а також випадки, окремо зазначені у законодавстві (захист навколишнього середовища, інтелектуальної власності, деякі види сімейних спорів, спори щодо дискримінації). Також суд США може стягнути витрати зі сторони, дії якої він вважає процесуальними зловживаннями, або якщо визначить поведінку такої сторони як недобросовісну.
Другий підхід до питання відшкодування витрат на адвоката відомий як британське правило. Воно має зворотний до американського вигляд: сторона яка програла, має відшкодувати витрати на правничу допомогу стороні, яка спір виграла. Це правило, за словами лектора, також передбачає певні винятки. Наприклад, у деяких випадках судові витрати можуть бути стягнуті не зі сторони, яка програла, а з адвоката, якщо ним здійснювався захист інтересів клієнта неналежним чином. Також суд може стягнути витрати з особи, яка не є стороною у справі, але яка або впливала на рішення однієї зі сторін, або фінансувала судовий процес. Крім того, суд у Великобританії може обмежити судові витрати до відшкодування у справах, які мають публічне значення.
Андрій Іванов зазначив, що в Україні від часу набуття незалежності діє британське правило, але, незважаючи на це, широкого розповсюдження та більш детального врегулювання цей напрям набув у 2017 році, після набуття чинності новими редакціями процесуальних кодексів. Також він зробив екскурс в історію механізму відшкодування адвокатських витрат на прикладі цивільного процесу.
Говорячи про методологію визначення відшкодування витрат, лектор зазначив, що однією із засад судочинства чинні процесуальні кодекси визначають відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. На його думку, метою запровадження цього принципу стало забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді чи захиститися, якщо до неї подано необґрунтований позов, а також стимулювати сторони для позасудового вирішення спорів.
Опираючись на вимоги процесуальних кодексів, лектор описав порядок дій, які необхідно виконати, та докази, які потрібно надати суду для отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також описав проблеми, які виникали в судовій практиці з приводу відшкодування судових витрат.
