З лекцією «Case study. Права інвесторів в Україні: вирішення адміністративних та податкових спорів. Аналіз «українських» рішень інвестиційних арбітражів з питань оподаткування» у рамках Legal High School виступив партнер IBC LEGAL SERVICES LLC, адвокат Олексій Палій.
На початку лекції доповідач представив положення Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, ратифікованої Україною 16 березня 2000 року.
Акт передбачає можливість звернення сторін Конвенції до Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів. Як правило, спір ініціюється резидентом (фізичною або юридичною особою) іншої держави-члена. Є практика укладення двосторонніх договорів, які і виступають підставою звернення до Міжнародного центру. У Конвенції чітко вказано, що рішення суду матиме юридичну силу на території держави-члена. Але його юридична сила не може бути нижчою за силу тих рішень, які приймаються судами країни, проти якої прийняте рішення.
Щодо України цей центр виніс не дуже багато рішень. Кількість справ, що стосуються податків, і зовсім незначна, відзначив пан Палій.
Лектор наголосив, що спочатку терміни «націоналізація» або «експропріація» мали вузьке значення, але все змінила судова практика. Нині дійшли консенсусу, що під цими поняттями розуміється не тільки фактичне позбавлення прав власності. Це можуть бути і інші форми. Наприклад, у практиці використовуються терміни «заходи, які мають еквівалентну експропріації дію», «поступова експропріація» або «непряма експропріація». Такі заходи можуть означати позбавлення інвестицій та обмеження права власності. Трибунал розумів під тим навіть ситуацію, за якої не було прямої вигоди для держави, але інвестор позбавлявся права ефективно користуватися своїм майном.
Також мова може йти про зменшення вартості інвестицій. Хоча, наприклад, 5-відсоткова втрата вартості не може вважатися суттєвою.
Одними із найважливіших рішень, винесених у відношенні Української держави, Олексій Палій назвав справи «Токіос Токелес» та «Генерація», які визначили межі правомірної поведінки держави. У цих випадках інвестори не змогли довести, що дії держави завдали йому шкоди. Тягар доказування у подібних спорах лежить на позивачеві, відзначив лектор.
