Школа кримінальної практики Legal High School продовжує свою роботу. У рамках блоку «Захист у кримінальному процесі» партнер ЮК EQUITY В’ячеслав Краглевич розповів про специфіку розслідування і тактику захисту корупційних злочинів. Зокрема, він зосередився на статтях 368, 369, 364 Кримінального кодексу (КК) України. Корупція, за його словами, це те явище, завдяки якому суспільство зневірене в правоохоронній та судовій системах.
Трохи статистики. За даними Ernst & Young, Україна посідає перше місце в рейтингу корупції у бізнесі серед 41 держави Європи, а за даними Всесвітнього антикорупційного рейтингу — 131 місце із 176 досліджуваних країн. Кількість осіб, які вчинили кримінальні правопорушення у 2017 році, становить 2400: 655 осіб за частинами 2—5 статті 191 КК України, 228 осіб за статтею 364 КК України, 808 осіб за статтею 368 КК України, 230 осіб за статтею 369 КК України. Рішення (вироки або ухвали) набули чинності у відношенні до 2178 осіб і тільки 71 з них — виправдувальні вироки.
В’ячеслав Краглевич виділив такі причини виникнення корупції: наші люди хочуть двох речей, а саме — щоб у державі не було корупції і щоб «кум допоміг, коли що»; рівень заробітних плат чиновників і відсутність поваги до державних інституцій та їх посадових осіб. І перш ніж перейти до аналізу «корупційних статей», лектор проаналізував повноваження антикорупційних органів. Говорячи про Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), він підкреслив, що не можна дозволяти детективам НАБУ розслідувати корупційні справи стосовно своїх колег. Пан Краглевич сподівається, що Державне бюро розслідувань (ДБР) розпочне свою безпосередню роботу до кінця року, і спрогнозував, що між НАБУ і ДБР виникнуть спори щодо підслідності того чи іншого злочину. Також він згадав про те, що зараз активно обговорюється можливість створення Національного бюро фінансової безпеки України. Одна з функцій органу — боротьба з корупцією. І це буде вже четвертий антикорупційний орган (після САП, НАБУ, ДБР), крім слідчих органів Національної поліції України, які в межах своєї компетенції також можуть зачіпати «корупційні питання».
Детально пан Краглевич зупинився на порівняльному аналізі статті 364 («Зловживання владою або службовим становищем») і частини 2 статті 191 («Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем») КК України. У першій статті немає посягання на власність, в іншій — є. У першій статті службове становище є способом вчинення злочину, у другій, навпаки, не є. Перший злочин є закінченим з моменту заподіяння охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб суттєвої шкоди, тобто шкоди, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у другому випадку заподіяння шкоди на таку суму — необов’язкове. У першій статті корисливий мотив спрямований на протиправне збагачення; спеціальна мета другої — отримання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи для іншої фізичної або юридичної особи.
Аналогічний порівняльний аналіз лектор зробив для статті 364 КК України та статті 365 «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу» КК України. У першому випадку особа діє в межах своїх повноважень, визначених законом, але використовує їх всупереч інтересам служби; у другому — особа не виходить за межі наданих їй прав чи повноважень, діє в незаконний спосіб, незаконними методами. Перший злочин може бути здійснено як шляхом дії, так і бездіяльності; другий — лише активно діючи. У першому випадку суб’єкт — службова особа, про яку говориться в примітці до статті 364; у другому — виключно працівник правоохоронного органу. У першому випадку мета — отримання будь-якої неправомірної вигоди власне для себе чи іншої особи; у другому — така мета не є обов’язковою ознакою.
Як приклад лектор навів такі справи: «справа Насірова», «бурштинова справа», «справа ректора Мельника». Захист використовує таку тактику: оскарження більшості дій слідчих, прокурорів; паралельний допит свідків; проведення паралельних експертиз (зараз ця можливість ускладнилася — адвокати вже не зможуть самостійно отримувати висновки — тільки за ухвалою суду), отримання висновків фахівців; проведення паралельних судових процесів (у цивільній, адміністративній, господарській юрисдикціях) для встановлення фактів.
Також пан Краглевич зважив усі «за» і «проти» угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим і тактики захисту повернення обвинувального акта.
