Про тактику захисту в податкових злочинах і взаємозв’язок кримінальної справи та оскарження рішення податкового органу слухачам Школи кримінальної практики Legal High School розповів Андрій Чехонадський, керівник групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», адвокат.
За словами лектора, все, що стосується України й органів розслідування податкових злочинів, пов’язане перш за все з менталітетом представників великого і середнього бізнесу. Менеджмент українських підприємств має свої (здебільшого хибні) уявлення про те, що таке розслідування за нібито вчинене кримінальне правопорушення у сфері податків та як поводитись при його проведенні.
Так, загальноприйнятою, але помилковою є думка, що всі вимоги контролюючих та правоохоронних органів треба виконувати, і тільки після виконання оскаржувати з допомогою адвоката. Частина 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачає виключний перелік дій, бездіяльності та рішень органів досудового розслідування, які можна оскаржувати. Будь-які інші бездіяльність, дії та рішення слідчого і прокурора підлягають оскарженню тільки в рамках підготовчого провадження, до якого, як правило, справа не доходить.
Лектор наголосив: якщо не користуватися належним чином та в належній повноті своїми правами ще на початковому етапі ініціювання контролюючим органом планової чи позапланової документальної перевірки, то перед представниками платника податків постають проблеми, з якими одразу ж треба починати боротьбу. Адже слідчий чи прокурор отримують багато переваг. До прикладу, зареєструвавши в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу (КК) України (тяжкий злочин), сторона обвинувачення отримує право подавати клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, чим здобуває для себе додаткову можливість отримання доказів. При цьому вже з’являються заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешти майна тощо.
Андрій Чехонадський пояснив, що перешкодити внесенню даних до ЄРДР неможливо. Класична ситуація для кримінальних справ за статтею 212 КК України є такою: проводиться перевірка, за результатами якої складається акт та видається ППР, після його видачі (інколи й до) дані направляються до податкової міліції, працівники якої оперативно вносять дані до ЄРДР. Тоді призначається група прокурорів і слідча група для розслідування злочину. Уникнути (або ускладнити) цього можна, якщо не буде акта перевірки.
Лектор радить користуватись можливістю максимального непред’явлення документів працівникам контролюючих органів та використання права платника не допускати працівників контролюючих органів до проведення усіляких контрольно-перевірочних заходів за наявності необхідних для цього підстав.
На думку доповідача, в більшості випадків серед перших заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються органом досудового розслідування, — отримання тимчасового доступу до речей і документів. Секрет захисту при цьому полягає в тому, що в ухвалі слідчого судді про дозвіл тимчасового доступу до речей і документів здебільшого вказано конкретного слідчого, якому такий доступ надається. Але у 80% випадків цю ухвалу приносять працівники оперативного підрозділу. Відповідно, платники податків мають повне право не приймати від останніх таку ухвалу.
Андрій Чехонадський вважає, що важливим при захисті від контролюючих органів є місцезнаходження платника, а також наголошує на тому, що проблеми вашого контрагента є вашими проблемами також. А от щодо компаній, які вважають, що вони нічого не порушували і готові одразу ж допустити контролюючі органи до проведення будь-яких заходів, лектор зазначив: «Питання того, чи платить компанія всі податки, вирішує не власне компанія, а працівники контролюючого органу. І зазвичай вони вирішують, що компанія не платить».
