Завершила блок «Права інтелектуальної власності у сфері реклами» Ірина Дячук, заступник директора юридичного департаменту Fozzy Group, яка розповіла слухачам Legal High School про способи захисту порушених у рекламі прав ІВ. Розпочала лекцію спікер відомим афоризмом Д. Медісона про те, що захист здібностей і дарувань — найперша турбота державного управління. За словами лектора, захист порушеного права та інтересу в рекламі відбувається на основі норм статей 15, 16 і 432 Цивільного кодексу України.
Спікер послалася на рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004, відповідно до якого охоронюваний законом інтерес — це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ірина Дячук навела способи захисту цивільних прав та інтересів, акцентувавши увагу на способах захисту IP-прав. Посилаючись на Закон України «Про рекламу», вона наголосила, що уповноважені контролюючі державні органи можуть:
— вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
— вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
— надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень;
— приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
— приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Одним з ефективних способів захисту порушених прав ІВ у рекламі на підставі практичного досвіду лектор вважає письмову претензію — неюрисдикційний спосіб врегулювання спору, коли суб’єкт права ІВ безпосередньо звертається до господарюючого суб’єкта, який ці права порушив (рекламодавець, виробник реклами чи особа, яка її розповсюджує).
Ще одним способом захисту порушених прав є судова заборона, про яку Ірина Дячук розповіла, посилаючись на Директиву 2004/48/ЄС від 29 квітня 2004 року Європейського парламенту та Ради про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності. Ця ж Директива визначає норми для встановлення відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права ІВ.
Говорячи про таке порушення, як неправомірне використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання (стаття 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), лектор зазначила, що кваліфікуючими ознаками такого порушення є правомочність заявника, першість використання, доведеність факту використання та змішування з діяльністю.
Також права ІВ можуть бути порушені шляхом поширення інформації, що вводить в оману (стаття 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Лектор навела приклад реального кейсу з власної практики, де в рекламних матеріалах порушником використовувалася відома торговельна марка мережі роздрібної торгівлі без згоди правовласника, що внаслідок неточності та обраного способу викладення інформації у споживачів реклами сформувалося суб’єктивне сприйняття та зацікавленість в отриманні послуг суб’єкта господарювання, що розповсюджував рекламу з порушенням прав інтелектуальної власності.
