Практика застосування інституту спецконфіскації щодо майна третіх осіб розвиватиметься з кожним днем — Тарас Пошиванюк

«Якщо відкрити Єдиний державний реєстр судових рішень і подивитися на вироки, то можна зробити висновок, що інститут спецконфіскації застосовується судами практично щодня» — на цьому акцентував увагу Тарас Пошиванюк, партнер ЮК EQUITY, виступаючи з лекцією на тему «Оскарження спецконфіскації особами, які не є учасниками кримінального провадження» у рамках Legal High School.

Розповідаючи безпосередньо про оскарження застосування спецконфіскації до майна третіх осіб, лектор виділив чотири підстави.

Перша — те, що цей інститут був застосований до майна третіх осіб, які є добросовісними набувачами. Зокрема, спікер підкреслив, що законодавством передбачена презумпція сумлінності особи при реалізації нею своїх громадянських прав і її оскарження здійснюється винятково в судовому порядку.

У цьому аспекті лектор звернув увагу на те, що на практиці юристи і судді досі використовують інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28 січня 2013 року, в пункті 4 якого зазначено, що, вирішуючи питання, пов’язані з розмежуванням добросовісного і недобросовісного набувача, особа визнається добросовісним набувачем, якщо вона не знала, що особа, в якої вона набула річ, не мала права її відчужувати, і якщо вона не знала і не повинна була знати про незаконність свого володіння.

Другою підставою є наявність судового рішення, що підтверджує вчинення злочину. Такими рішеннями можуть бути обвинувальний вирок суду, рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, про застосування примусових заходів медичного характеру та про застосування примусових заходів виховного характеру, що вступили в законну силу.

При цьому лектор підкреслив, що законом не визначений можливий порядок дій, коли застосування спеціальної конфіскації передбачено угодою про визнання провини, а особливо щодо порядку апеляційного оскарження такого договору неучасником кримінального провадження. У цьому питанні Тарас Пошиванюк рекомендував слухачам звернути увагу на постанову Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №236/1025/16-к, в якій суд вказав, що відповідно до вимог пунктів 92, 10 частини 1 статті 393 КПК України апеляційну скаргу вправі подати фізична або юридична особа — в частині, що стосується її інтересів при вирішенні питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа — в частині, що стосується її інтересів при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Також лектор рекомендував використовувати в своїй практиці постанову Верховного Суду України від 3 березня 2016 року у справі № 5-347кс15. Правова позиція, викладена в цій справі, за його словами, активно застосовується суддями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Зокрема, згідно з висновком ВСУ, під час вирішення питання, чи є підстави для оскарження рішення суду в суді вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з’ясування, чи справді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Ще однією підставою для оскарження застосування спецконфіскації є відсутність проведення оцінки вартості майна, в тому числі активів, отриманих незаконним шляхом. Проведення такої оцінки є обов’язковим, згідно із законодавством Європейського Союзу, оскільки спецконфіскація може бути застосована лише в разі придбання активу нижче ринкової ціни. Як зазначив Тарас Пошиванюк, станом на 2018 рік в Україні не прийнято жодного нормативного документа і немає методики проведення оцінки майна.

І останньою підставою лектор назвав наявність у предмета спеціальної конфіскації хоча б однієї з альтернативних ознак, що визначають зв’язок предмета спеціальної конфіскації (майна) зі злочином. У цьому ключі він зазначив: спроби сторони обвинувачення застосувати спецконфіскацію до всього майна третьої особи є неприпустимими. Конфіскації підлягає лише те майно, що пов’язане з вчиненням злочину або отримане в результаті вчинення протиправних дій.

Серед проблем, пов’язаних із застосуванням спецконфіскації майна третіх осіб, пан Пошиванюк виділив відсутність чітких критеріїв для визначення так званої сумлінності при придбанні майна третіми особами в особи, яка вчинила злочин, відсутність процесуального статусу третьої особи при розгляді кримінальної справи і, як наслідок, відсутність можливості доведення такою особою при розгляді справи по суті сумлінності придбання (отримання) майна, а також відсутність у третьої особи можливості касаційного оскарження судового рішення в частині спеціальної конфіскації.

Крім того, не врегульоване питання про майнові наслідки у зв’язку з вилученням майна у третіх осіб (зокрема, не зрозуміло, чи мають такі особи право на відшкодування збитку від злочинця, правовий статус угод, предмет яких згодом конфіскується, тощо), а також не врегульоване питання розумності строку арешту майна і те, чи можна застосувати арешт майна у зв’язку зі злочинами, вчиненими до моменту появи інституту спеціальної конфіскації.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик