Про особливості податкових спорів про визнання фіктивності або реальності господарських операцій розповів Костянтин Пащенко, суддя Окружного адміністративного суду м. Києва, к.ю.н., у рамках спецкурсу «Новації в адміністративному процесі».
Судова практика стосовно цієї категорії спорів динамічна, тож є різні підходи судів до її аналізу. Лектор наголосив на необхідності належного оформлення документів. Перший нюанс, на який звернув увагу спікер, — наявність облікових бухгалтерських документів. За його словами, в них необхідно вказувати назву документа, дату, час складання, а також вказати зміст і обсяг досконалої господарської операції та одиницю виміру господарської операції.
Пан Пащенко підкреслив, що найчастіше питання виникають до актів виконаних робіт. «Як правило, такі документи складаються неналежним чином, у зв’язку з чим простежити за здійсненням господарської операції неможливо», — додав експерт. У цьому випадку у суду можуть виникати сумніви щодо дійсності господарської операції.
Щоб убезпечитися, суддя порадив мати в своїй доказовій базі супутні документи, що підтверджують здійснення господарської операції (наприклад, товарно-транспортні накладні), крім того, наявність свідків також буде перевагою під час доказування.
За словами доповідача, у первинних документах істотні помилки неприпустимі, а от у вторинних усе ж можуть допускатися незначні неточності.
Спікер представив слухачам ряд справ Європейського суду з прав людини на цю тему: «Булвес» АТ проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», «Щокін проти України» та інші.
Костянтин Пащенко також торкнувся питання презумпції сумлінності платника податків. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, позивач повинен обґрунтувати свої вимоги, а суб’єкт публічної влади — правомірність своїх дій.
Часто трапляється, що у суб’єкта господарської діяльності в силу різних причин немає документів про вчинення господарської операції. Якщо документи вилучені органами слідства, такий факт є вагомою причиною їх відсутності. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, в разі якщо вилучаються оригінали документів, їхні копії мають залишатися у підприємства, однак на практиці це далеко не завжди працює.
Лектор порадив самостійно фіксувати передачу документів податковим органам або органам слідства шляхом складання акта передачі документів. «Якщо дотримуватися цього правила, у суду не виникне питань щодо відсутності документів», — пояснив спікер, додавши, що при необхідності суд самостійно витребує необхідні йому документи в органів слідства.
Суддя зазначив, що бувають і складні ситуації, коли вже розпочате кримінальне провадження щодо підприємства. Як правило, в такому випадку податкові органи використовують як докази фіктивного здійснення господарських операцій вирок суду або наявність власне кримінального провадження. Однак Верховний Суд висловив свою позицію: наявність кримінального провадження, за яким ще немає вироку, не є підставою для визначення господарських операцій фіктивними.
На завершення лекції пан Пащенко порадив перевіряти своїх контрагентів заздалегідь, щоб уникнути можливих судових позовів, і додав, що практика Верховного Суду щодо податкових спорів є достатньо чіткою і усталеною.
