Координатор судової практики CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang Ольга Шенк розповіла про аспекти підтвердження повноважень представника-адвоката, а також про малозначні та інші категорії спорів, у яких допускається представництво не адвокатом.
Лектор наголосила слухачам Legal High School на важливості теми з огляду на запровадження так званої адвокатської монополії, в тому числі запровадження з 1 січня 2019 року представництва інтересів особи адвокатом у судах всіх інстанцій. Представництво без повноважень або невнесення адвокатом відомостей про обмеження повноважень, встановлених договором про надання правової допомоги, тягне за собою кримінальну відповідальність адвоката.
У провадженнях, що розпочалися до введення адвокатської монополії, представництво може здійснювати інша особа (не адвокат), утім, лектор зазначила, що суди не завжди дотримуються норм закону про перехідний період, і навела приклади відповідних судових справ.
Підводні камені до недавнього часу існували щодо документів, необхідних для підтвердження повноважень адвоката, які по-різному трактуються процесуальними кодексами (довіреність або ордер) і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (довіреність, ордер, договір про надання правової допомоги тощо).
Чи достатньо лише договору про надання правової допомоги без ордера? Лектор зазначила, що сам по собі договір про надання правової допомоги не є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, і Верховний Суд висловив позицію про те, що відповідними належними документами є довіреність або ордер.
Ордер — це письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, який видається адвокатом чи адвокатським об’єднанням. Він має укладатися за певною формою на спеціальному бланку і містити відповідні обов’язкові реквізити. На його звороті обов’язково зазначаються обмеження повноважень адвоката згідно з договором про правову допомогу. Лектор радить дуже ретельно підходити до оформлення ордера, перевіряючи всі зазначені у ньому формулювання та відомості.
Щодо довіреності на право представництва інтересів особи Ольга Шенк зауважила, що раніше суди мали протилежні позиції — одні вважали, що довіреність видається адвокату як фізичній особі без зазначення, що вона видана саме адвокату, а інші були переконані, що у довіреності має обов’язково зазначатися, що вона видана саме адвокату. У жовтні 2018 року Верховний Суд зробив висновок про те, що не вимагається, щоб у довіреності зазначалося, що особа, яка здійснює представництво, є саме адвокатом.
Ольга Шенк розповіла про сутність та ознаки «малозначних» справ, передбачених процесуальними кодексами, навела перелік вимог до представника у такому спорі та зазначила, що хоча представництво в малозначних спорах може здійснюватися і не адвокатом, проте це не означає, що адвокат не може бути таким представником.
