Проблемні питання зведеного виконавчого провадження в умовах функціонування змішаної системи виконання судових рішень крізь призму судової практики проаналізував лектор Legal High School — голова правління ГО «Бюро приватних виконавців «АЛЬТЕРНАТИВА» Максим Селезньов. Така тема лекції, за визнанням спікера, була вибрана невипадково, адже, як відомо, вже у серпні ц.р. виповниться рівно рік з моменту початку роботи в нашій країні перших приватних виконавців. За його даними, на сьогодні в Україні діє 125 офісів приватних виконавців: наприклад, тільки в Києві таких 45.
Пан Селезньов акцентував увагу слухачів LHS на перевагах інституту приватного виконання рішень та окреслив коло проблемних питань, пов’язаних із діяльністю нових суб’єктів правовідносин. Серед них лектор виокремив проблематику зведеного виконавчого провадження. Він зазначив, що на практиці нерідко виникають ситуації, коли відкривається кілька виконавчих проваджень (в органах ДВС та у приватного виконавця) щодо одного і того ж боржника. При цьому спікер підкреслив: ніякого імперативного припису щодо необхідності об’єднання виконавчих проваджень, які перебувають в органах ДВС та у приватних виконавців, положення статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» не містять. «Неоднозначне тлумачення приписів статей 5, 25, 30 Закону України «Про виконавче провадження», положень пунктів 7, 14, 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також пункту 1 розділу 4, пунктів 3—6 розділу 5 зазначеної Інструкції призвело до появи суперечливої судової практики. Вона виникла за результатами розгляду скарг боржників щодо непередачі приватними виконавцями матеріалів до органів ДВС, де на виконанні вже перебувають відповідні виконавчі документи», — констатував спікер, наводячи приклади конкретних судових рішень, які свідчать про наявність плюралізму думок серед суддівського корпусу щодо зазначених питань.
Вирішити проблемні питання зведеного виконавчого провадження, на переконання Максима Селезньова, можна двома шляхами. Перший залежить від законодавців, які повинні своєчасно впроваджувати комплексні конструктивні зміни, консолідувати нормативно-правові акти та усувати правові колізії. Другий — від Верховного Суду, ключовою функцією якого є забезпечення єдності судової практики.
