Про пілотні рішення щодо України й проблему тривалого невиконання рішень національних судів (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України») слухачам Школи судової практики Legal High School розповів Назар Кульчицький, голова АО «Назар Кульчицький та Партнери».
За словами лектора, пілотне рішення має дві основні відмінності від звичайного. По-перше, у такому рішенні Європейський суд з прав людини констатує наявність системної проблеми. Така системність може складатися з двох основних причин: недоліки законодавства та недоліки адміністративної або судової практики. Як правило, констатації ЄСПЛ системності проблеми передує ухвалення рішень у кількох справах, які мають розглядатися в стандартному порядку і при розгляді яких Євросуд уже вказував би на певні недоліки. Другою особливістю пілотних рішень є те, що ЄСПЛ, як правило, вказує на конкретні заходи, які має вжити держава-відповідач для виправлення ситуації.
Позиція ЄСПЛ у справі Іванова — проста: держава несе відповідальність за виконання рішень, винесених проти суб’єктів, за діяльність яких вона відповідає, зокрема органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо.
Ще до розгляду справи Іванова діяла стандартна схема виконання рішень судів: необхідно було звернутися з листом до ДВС, яка відкривала або не відкривала провадження, передавала на виконання і, здебільшого через брак коштів, державний виконавець закривав виконавче провадження, повертаючи виконавчий лист стягувачу. У рішенні ЄСПЛ пояснив: якщо на державу покладено обов’язок та відповідальність за виконання остаточних рішень, вона не може виправдовувати браком коштів невиконання судових рішень, винесених щодо державних підприємств та органів державної влади. Крім того, нам, як і всім урядам, було запропоновано надати свій план заходів щодо розв’язання цієї проблеми. Україна від цього відмовилась.
Як пояснив Назар Кульчицький, основна складність, що полягає у механізмі виходу з ситуації, в тому, що має бути передбачено кошти для виконання таких рішень. Є два шляхи: або знаходити ці кошти, або зменшувати кількість подібних рішень на майбутнє. Саме тому було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою». Так, було передбачено порядок стягнення коштів, коли боржником є державний орган, державне підприємство, установа, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, та встановлено черговість погашення заборгованості за рішеннями суду.
Назар Кульчицький висловив власну думку щодо того, як виправляють ситуацію державні службовці сьогодні, додавши, що у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» висвітлено проблему, яка постала ще в 2004 році, але жодних заходів для її розв’язання урядом України не було вжито. А от справа «Бурмич та інші проти України», на думку лектора, не є чимось новим, а є лише продовженням справи Іванова.
