«Ми самі зацікавлені в тому, щоб впроваджувати підходи зарубіжних судів у спорах з трансфертного ціноутворення у процеси, які проходять в Україні. Це перш за все полегшить нам роботу, оскільки для їх вирішення необхідно мати знання як в юридичній, так і економічній площині, і не кожен суддя може без допомоги експерта або юриста, який здатен об’єднати економічну і юридичну складові, швидко розібратися в суті спору» — на це звернула увагу слухачів Lеgal High School керівник практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine Лариса Антощук. Зокрема, у рамках літнього інтенсиву «Як виграти спір у податкової?» лектор розповіла про тенденції вітчизняної та зарубіжної судової практики у цій категорії спорів.
На думку пані Антощук, спори з трансфертного ціноутворення можна умовно поділити на «технічні» (пов’язані з необхідністю подання звіту, оскарження наказів про перевірку, визначення, чи є операція контрольованою, тощо) і спори по суті (про зміну методу, діапазону, перерахунок цін).
Згідно зі статистичними даними, озвученими спікером, більшість справ сьогодні виграються платниками податків — 62,5%, а на користь податкових органів прийняті рішення у 37,5% випадках. Усього в судах розглянуто близько 300 справ цієї категорії. При цьому практично всі розглянуті справи є «технічними» і лише в десяти спорах суди прийняли рішення «по суті» — перевірка умов контрольованих операцій на відповідність принципу «витягнутої руки». Загальне дослідження судових рішень показало, що мотивувальні частини більшості рішень містять аналіз змін до нормативно-правових актів у конкретний період і коментарі щодо можливості застосування того чи іншого положення щодо операції платника податків і не містять глибокого аналізу економічної суті операції. «Важливою особливістю є те, що в справах «по суті» виграють в основному платники податків», — підкреслила Лариса Антощук.
Також лектор навела правові позиції судів, сформовані ними за результатами розгляду конкретних справ. Один із прикладів — застосування судами принципу дії закону в часі. Зокрема, справа №804/2802/17, в якій податковий орган наполягав на зобов’язанні платника податків подати уточнюючий звіт про контрольовану операції протягом 30 календарних днів з дня останнього для сплати штрафу. У рішенні суд звернув увагу на те, що така відповідальність була введена лише з 1 січня 2017 року, а норму пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України не треба застосовувати до правовідносин, які виникли в минулих періодах, оскільки у разі, якщо попередньо відповідальність не було встановлено і не було визначено форми порушення та дії платника податків не зважали порушенням, неправомірно після зміни редакції нормативного акта застосовувати до особи норми відповідальності за порушення, за яке під час триваючих правовідносин не існувало відповідальності. Аналогічний висновок міститься і в рішенні у справі №805/2961/17-а, в якій апеляційний суд не погодився з доводами контролюючого органу, що до спірних правовідносин застосовується норма закону, що діє на момент залучення платника податків до відповідальності.
Розповідаючи про міжнародний досвід, Лариса Антощук як приклад навела категорію справ про оскарження вибору учасників для порівняння (вибірки). Зокрема, суд Індії в справі Insurance Systems зазначив, що при виборі компаній для порівняння повинен враховуватися «розмір компанії» за допомогою таких критеріїв, як ефективність і якість комерційної діяльності, кількість працівників і розмір активів. Повинен застосовуватися так званий фільтр обороту (turnover filter). Крім того, суд вказав, що здійснення компаніями діяльності в одній сфері не є вирішальною підставою для зіставлення їх операцій. Повинні братися до уваги характеристики окремих товарів і послуг, що є предметом порівняльних операцій, вони мають бути максимально наближеними до тих, які надає платник податків.
Учасники лекції також розглянули кілька висновків Єврокомісії за результатами розслідувань проти компанії Apple, Amazon і Starbucks. Застосування норм антиконкуретного права Єврокомісією спровокувало перегляд податкових зобов’язань компаній за десять років (як результат аналізу умов договорів про ціноутворення).
