Про практичні аспекти припинення правової охорони ТМ розповіла слухачам Legal High School Вікторія Сопільняк, партнер ПЮА «Дубинський і Ошарова», адвокат. Вона зосередила увагу слухачів саме на припиненні прав інтелектуальної власності на ТМ та окреслила нормативну базу, що діє у цій царині. Лектор відзначила, що відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» припинення дії свідоцтва на ТМ може статися внаслідок (1) відмови від ТМ чи несплати збору за продовження строку дії, (2) невикористання ТМ та (3) перетворення на загальновживане позначення. За її словами, відповідно до тієї ж статті Закону припинення дії свідоцтва у зв’язку з невикористанням ТМ може бути як у повному обсязі, так і стосовно частини товарів або послуг.
Найчастіше такий спосіб використовується, коли особа, намагаючись набути право інтелектуальної власності на певне позначення на території України, стикається з тим, що державний Реєстр знаків для товарів та послуг уже містить або тотожну зареєстровану ТМ, або схожу до ступеня сплутування. У такому разі досить дієвим є припинення дії свідоцтва на раніше зареєстровану ТМ, яка не використовується. Норма частини 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» дає таку можливість, якщо ТМ не використовувалася впродовж трьох років (або п’яти років згідно зі статтею 198 Угоди про асоціацію України та ЄС) з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва про реєстрацію або з іншої дати (період невикористання має бути безперервним). При цьому Вікторія Сопільняк послалася на постанову Верховного Суду у справі №910/4947/18, в якій зазначено, що стаття 198 Угоди про асоціацію України та ЄС може використовуватися як норма прямої дії, оскільки вона встановлює нові стандарти захисту прав інтелектуальної власності. Вона також зазначила, що хоча головний тягар доказування у таких справах лежить на відповідачеві, позивач також має підкріпити свою позицію доказами невикористання ТМ.
Лектор навела підстави для відмови в достроковому припиненні, до яких, зокрема, належать фактична наявність на ринку України спірних товарів чи послуг та наявність поважних причин для невикористання. Вікторія Сопільняк проілюструвала процес визнання невикористання ТМ на прикладі реальних судових справ, в яких вона брала участь.
Окремо лектор зосередила увагу на нормі частини 3 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», яка стосується загальновживаних позначень для товарів і послуг і дозволяє припинити дію свідоцтва таких позначень, які внаслідок їх тривалого використання для одного і того ж товару різними виробниками стали видовими або родовими поняттями. За її словами, така підстава використовується, коли певні позначення (наприклад, вітаміни «Ревіт», «Ундевіт», вино «Тамянка» тощо) використовувалися різними виробниками ще до початку дії системи набуття прав інтелектуальної власності на ТМ в Україні, а потім одна з компаній набула право на позначення, яке використовувалося рядом виробників, і почала перешкоджати його використанню іншим гравцям ринку. Виходом із такої ситуації і стало визнання певних ТМ загальновживаними — і тепер будь-який виробник отримав право її використовувати.
