«Купівля-продаж, поставка, міна. Актуальна судова практика» — тема лекції у Legal High School Олександра Онуфрієнка, партнера Asters. Він зазначив, що інколи судову практику розглядають як джерело права, проте не варто забувати, що в Україні діє континентальна модель права, відтак, суд не може генерувати нові норми.
Лектор визначив актуальні нюанси всіх видів договорів, нехтування якими призводить до негативних наслідків. Зокрема, серед таких аспектів він назвав покладення на суб’єкта тягаря перевірки контрагента, нехтування яким дозволяє податковим органам подавати позови про недійсність укладених угод з фіктивними контрагентами.
Інший аспект — санкційний, адже можна стверджувати, що в світі вже сформувалась галузь санкційного права. Таке законодавство є і в Україні, і, відповідно до його норм, певним суб’єктам заборонено здійснювати господарську діяльність, до того ж така заборона поширюються і на їх контрагентів. Причому подібна заборона поширюються не лише на саму юридичну особу, яка перебуває під санкціями, але і на її кінцевого бенефіціара. Крім того, санкції можуть бути накладені і на банківську установу, що набуває особливого значення з огляду на транскордонну діяльність та кореспондентські рахунки.
Олександр Онуфрієнко порадив, перевіряючи контрагента, отримувати від нього або письмову заяву, або включати як розділ договору запевнення про те, що ні він сам, ні його бенефіціар та банківська установа не перебувають під дією санкцій. У разі коли контрагент зазначить неправдиві дані, ви матимете аргументи про те, що договір укладено під впливом обману. Для підтвердження своїх тез лектор навів приклади актуальної судової практики.
Говорячи про договори поставки, спікер вказав на доктринальні розбіжності договорів поставки та купівлі-продажу. На його думку, головна доктринальна різниця між договорами купівлі-продажу та поставки полягає в суб’єктному складі сторін договору, а також у тому, що історично договір купівлі-продажу укладався стосовно товарів, які вже були у власності продавця, хоча в цьому аспекті положення чинних Цивільного та Господарського кодексів України знівелювали таку різницю.
Він також звернув увагу на фактичні розбіжності щодо істотних умов цих видів договорів, пославшись на частину 4 статті 180 Господарського кодексу України. За його словами, відсутність істотних умов у договорі може призвести до визнання його неукладеним.
Ще один нюанс, що може виникнути під час укладення договорів купівлі-продажу, це обов’язкова наявність посередника. Відповідно до пункту 8 статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» правочини щодо цінних паперів мають вчинятися за участю або посередництва торгівця цінними паперами, крім окремих випадків, зокрема але не обмежуючись, вчинення правочинів між нерезидентами за межами України.
«У разі відсутності посередника такий правочин визнається нікчемним», — наголосив Олександр Онуфрієнко. Так само нікчемними є правочини щодо цінних паперів, вчинені за участю, від імені та/або на користь осіб, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції», що передбачають заборону або обмеження вчинення відповідних правочинів та/або проведення відповідних фінансових операцій.
Лектор проаналізував особливості новел щодо придбання права одностороннього розірвання договору купівлі-продажу та вказав на проблеми розірвання договору, що укладений в усній формі чи за наявності електронного договору, укладеного у ході біржових торгів.
Говорячи про договір міни, лектор відзначив, що відповідно до статті 293 Господарського кодексу України за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, який обмінюється на товар меншої вартості, що підтверджується судовою практикою.
