Спірні питання щодо податку на прибуток на основі практичних кейсів роз’яснили слухачам Legal High School Лариса Антощук, адвокат, керівник практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine, та Наталія Мусієнко, старший юрист практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine. Вони зазначили, що до 2015 року в Україні існувало аж три обліки, що утруднювало роботу бухгалтерій та створювало підстави податковим органам для донарахування податкових зобов’язань.
Уніфікація бухгалтерського та податкового обліку з 2015 року спростила ситуацію і кілька років панувало відносне затишшя, крім того, через курсову різницю багато платників податків були збитковими.
Тепер з’явилася нова категорія спорів, яка передбачає оперування як національними, так і міжнародними правилами бухгалтерського обліку.
Справи, що стосуються курсової різниці, виникли через те, що підприємства, які ведуть бухгалтерський облік за національними стандартами, мають враховувати пункт 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», відповідно до якого курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході.
Податкові ж органи наполягають, що має застосовуватися пункт 9 П(С)БО 21, відповідно до якого при отриманні підприємством-резидентом кредитів, позик тощо від засновників-нерезидентів на умовах, що не передбачають погашення в найближчій перспективі, курсові різниці, що виникають, обліковують у складі іншого додаткового капіталу та відображають капітал в іншому сукупному доході.
На думку лекторів, проблемними питаннями у цих спорах є такі:
— чи вважати засновників-нерезидентів господарськими одиницями платника;
— як визначити, чи планується погашення заборгованості;
— який строк вважати найближчою перспективою.
Лектори навели приклади судових справ, у яких визначався статус господарської одиниці за межами України, зокрема суд вирішив, що особа, на користь якої має повертатись заборгованість, повинна бути підпорядкованою платнику податків, проте є очевидним, що компанія-нерезидент не є у відношенні до платника філією, дочірнім підприємством або його асоційованим, спільним підприємством, представництвом платника або його підрозділом.
У справі з визначення ймовірності погашення заборгованості суд вирішив, що платник податків не має права на врахування курсових різниць на дату складення балансу у складі інших доходів (витрат), якщо він не планує взагалі погашати заборгованість або погашенню перешкоджають незалежні від нього об’єктивні чинники, які не зникнуть найближчим часом, а контролюючий орган, вирішуючи питання про застосування пункту 9 П(С)БО 21, має оцінити не те, що платник уже зробив, а лише те, що він планував зробити.
Резюмуючи судову практику, лектори радили слухачам Legal High School звертати увагу на обов’язкові умови застосування пункту 9 П(С)БО 21:
1) наявність дебіторської заборгованості або зобов’язання за розрахунками із господарською одиницею платника за межами України;
2) наявність спеціального суб’єкта — господарської одиниці за межами України, за яким обліковується така дебіторська чи кредиторська заборгованість;
3) наявність належним чином обґрунтованої впевненості, що погашення такого зобов’язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.
Для захисту позиції платника податків спікери радять робити акцент на відсутності обов’язкових умов застосування пункту 9 П(С)БО 21:
— відсутність у платника господарської одиниці за межами України залежного підприємства-нерезидента, на якого здійснюється суттєвий вплив;
— наявність обґрунтованих підстав вважати, що погашення такого зобов’язання заплановано та є ймовірним у найближчій перспективі.
