Про спори щодо податку на прибуток йшлося під час лекції Лариси Антощук та Наталії Мусієнко

Спірні питання щодо податку на прибуток на основі практичних кейсів роз’яснили слухачам Legal High School Лариса Антощук, адвокат, керівник практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine, та Наталія Мусієнко, старший юрист практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine. Вони зазначили, що до 2015 року в Україні існувало аж три обліки, що утруднювало роботу бухгалтерій та створювало підстави податковим органам для донарахування податкових зобов’язань.

Уніфікація бухгалтерського та податкового обліку з 2015 року спростила ситуацію і кілька років панувало відносне затишшя, крім того, через курсову різницю багато платників податків були збитковими.

Тепер з’явилася нова категорія спорів, яка передбачає оперування як національними, так і міжнародними правилами бухгалтерського обліку.

Справи, що стосуються курсової різниці, виникли через те, що підприємства, які ведуть бухгалтерський облік за національними стандартами, мають враховувати пункт 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», відповідно до якого курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході.

Податкові ж органи наполягають, що має застосовуватися пункт 9 П(С)БО 21, відповідно до якого при отриманні підприємством-резидентом кредитів, позик тощо від засновників-нерезидентів на умовах, що не передбачають погашення в найближчій перспективі, курсові різниці, що виникають, обліковують у складі іншого додаткового капіталу та відображають капітал в іншому сукупному доході.

На думку лекторів, проблемними питаннями у цих спорах є такі:

— чи вважати засновників-нерезидентів господарськими одиницями платника;

— як визначити, чи планується погашення заборгованості;

— який строк вважати найближчою перспективою.

Лектори навели приклади судових справ, у яких визначався статус господарської одиниці за межами України, зокрема суд вирішив, що особа, на користь якої має повертатись заборгованість, повинна бути підпорядкованою платнику податків, проте є очевидним, що компанія-нерезидент не є у відношенні до платника філією, дочірнім підприємством або його асоційованим, спільним підприємством, представництвом платника або його підрозділом.

У справі з визначення ймовірності погашення заборгованості суд вирішив, що платник податків не має права на врахування курсових різниць на дату складення балансу у складі інших доходів (витрат), якщо він не планує взагалі погашати заборгованість або погашенню перешкоджають незалежні від нього об’єктивні чинники, які не зникнуть найближчим часом, а контролюючий орган, вирішуючи питання про застосування пункту 9 П(С)БО 21, має оцінити не те, що платник уже зробив, а лише те, що він планував зробити.

Резюмуючи судову практику, лектори радили слухачам Legal High School звертати увагу на обов’язкові умови застосування пункту 9 П(С)БО 21:

1) наявність дебіторської заборгованості або зобов’язання за розрахунками із господарською одиницею платника за межами України;

2) наявність спеціального суб’єкта — господарської одиниці за межами України, за яким обліковується така дебіторська чи кредиторська заборгованість;

3) наявність належним чином обґрунтованої впевненості, що погашення такого зобов’язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.

Для захисту позиції платника податків спікери радять робити акцент на відсутності обов’язкових умов застосування пункту 9 П(С)БО 21:

— відсутність у платника господарської одиниці за межами України залежного підприємства-нерезидента, на якого здійснюється суттєвий вплив;

— наявність обґрунтованих підстав вважати, що погашення такого зобов’язання заплановано та є ймовірним у найближчій перспективі.