Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Костянтин Пащенко розповів про основні зміни судової практики ВС у податкових спорах

Про судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про найактуальніші правові позиції в податкових спорах за 2020 рік у рамках Загального курсу підвищення кваліфікації адвоката слухачам Legal High School розповів суддя Окружного адміністративного суду м. Києва, к.ю.н. Костянтин Пащенко.

Зокрема, лектор звернув увагу на постанову Судової палати з розгляду судових спорів щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19. «Це історичне рішення, оскільки ним змінено підхід, який був стабільним з 2011 року, тобто з моменту прийняття Податкового кодексу України, і який стосується строків звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у цьому рішенні ВС відступив від своєї попередньої практики щодо тлумачення і застосування строків звернення до суду в спорах, в яких було застосовано процедуру досудового врегулювання спору», — зазначив Костянтин Пащенко.

За словами судді, до цього випадку підхід був загальним до всіх видів податкових спорів і, незалежно від процедури адміністративного оскарження, застосовувався строк у 1095 днів для звернення до суду. Після прийняття ВС зазначеного рішення підхід змінився, і до таких спорів застосовується строк звернення до суду в один місяць. У цьому випадку касаційний суд зайняв позицію, що стаття 56 Податкового кодексу України є спеціальною у відношенні до відповідних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Показовим у цій справі, як відзначив лектор, є те, що позивач вказував на наявну колізію норм права щодо врегулювання даного питання і, зокрема, посилався на спеціальну норму ПК України щодо врегулювання таких конфліктів на користь платника податків. Проте ВС дійшов висновку про відсутність колізії, вказавши на необхідність розмежування матеріальних і процесуальних строків звернення до суду. ВС у цьому рішенні визначив, що строк у 1095 днів є матеріально правовим і таким, що не є строком позовної давності.

«З точки зору ВС, строк в 1095 днів — це загальний строк давності як для податкового органу, так і для платника податків, і за межами цього строку не можуть бути ніякі спори з питань донарахування чи перевірок», — зауважив Костянтин Пащенко.

За словами лектора, ВС вважає, що такий строк є досить значним і в ПК України чітко не зазначено, що саме в межах цього строку платник має право звернутися до суду, а також наявні інші норми, якими визначаються відповідні строки, зокрема місячний строк, якщо була процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, ВС вказав, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов’язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов’язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов’язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов’язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема, така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов’язання стають неузгодженими.

Костянтин Пащенко наголосив, що апеляційні суди вже посилаються на нову практику Верховного Суду і зазначають про необхідність її застосування. Проте в деяких випадках апеляційні суди вказують, що, подаючи позови, платники податків не знали про можливу майбутню зміну практики ВС щодо строків оскарження і не могли її врахувати. І в своїх рішеннях апеляційні суди зазначають, що строк сплинув, але є поважна причина і за таких обставин поновлюють строки звернення до суду.

У цьому аспекті цікаво, як ВС буде переглядати такі постанови апеляційних судів і яким чином буде застосовувати підхід щодо зміни судової практики — на користь платників податків чи як визначено в постанові судової палати.

«Такий підхід необхідно брати до уваги і фактично при підготовці скарги відразу готувати позовну заяву, щоб у місячний термін подати до суду. З іншого боку, такий строк кореспондується зі специфікою податкових правовідносин і специфікою роботи самого податкового органу», — підкреслив Костянтин Пащенко.

Лектор також вказав на ще одну важливу постанову Судової палати з розгляду судових спорів щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18. Зокрема, у цій постанові ВС змінив попередній підхід, який полягав у такому: якщо допуск до податкової перевірки відбувся, то предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, а не будь-які процедурні порушення в діях податкового органу, які передували виходу на перевірку.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск чи недопуск посадових осіб податкової до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості послатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу і лише у разі, якщо процедурних порушень не виявлено, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та іншого законодавства.

«Тобто фактично акцент зроблено на тому, що у разі, якщо є порушення в процесі і допустили до перевірки, то можна до цих питань апелювати, і якщо такі порушення дійсно мали місце, вони нівелюють всі подальші дії податкового органу і можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень», — підкреслив Костянтин Пащенко.

Також однією з важливих для застосування на практиці лектор назвав постанову Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 15 червня 2020 року у справі №0440/7010/18, в якій розкрите питання доказів і доказування в спорах про визнання операцій платника податків нереальними.

«Якщо ми маємо належним чином оформлені реальні господарські операції, але є певні незначні недоліки в оформленні документів, які не заважають з’ясувати, що операція відбулася, то це не означає, що ця операція є нереальною і не має бути врахована судом, незважаючи на доводи податкових органів.

У той же час, якщо документи складені формально якісно, але є питання щодо їх достовірності і фактичності операцій, то вони не можуть бути підтвердженням такої операції і використовуватися для отримання податкової вигоди», — зауважив Костянтин Пащенко.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x
Кошик