«Судовий перегляд правочинів і майнових дій боржника в процедурі розпорядження майном» — у фокусі уваги слухачів модуля «Процедури розпорядження майном» блоку «Відновлення платоспроможності боржника» LHS. На цих аспектах зупинився Євген Дядюк, керівник напряму судового представництва в процедурах банкрутства Redcliffe Partners, к.ю.н.
Лектор відзначив, що кількість відкритих проваджень про банкрутство з кожним роком зменшується. На його думку, це пов’язано з тим, що процедури стають більш складними, а також збільшуються бюджети їх розгляду.
Переходячи до питання консолідації всіх майнових спорів за участю боржника в рамках однієї справи, пан Дядюк зазначив, що, з одного боку, це дуже прогресивна норма, яка була перенесена з профільного закону, але з іншого — запропонований Кодексом України з процедур банкрутства механізм суттєво затягуватиме строки розгляду справи.
Також він відповів на запитання, хто може подати позов про визнання недійсними відповідних правочинів боржника. Власне, поки що чинне законодавство надає таке право конкурсному кредитору та арбітражному керуючому. Кодекс же передбачає таку можливість для будь-якого кредитора, тобто конкурсного, забезпеченого, поточного, а також арбітражного керуючого. З іншого боку, лектор перейнявся питанням, чи може сам боржник або, наприклад, комітет кредиторів подати позов про оскарження того чи іншого правочину у межах строків. «У своїй практиці жодного разу не стикався з тим, щоб комітет кредиторів виявляв консолідовану позицію. Тому найчастіше процес оскарження ініціює проактивний кредитор» — проаналізував лектор частину 8 статті 26 профільного закону.
Ще одне важливе питання, на який звернув увагу пан Дядюк, стосувалося підстав оскарження правочинів (договорів) і спростування майнових дій боржника. Він нагадав, що є загальні та спеціальні підстави. При цьому він погоджується з думкою, що необхідно враховувати всі можливості, в тому числі, використовувати як загальні, так і спеціальні підстави в частині визнання правочинів сумнівними.
Також спікер ознайомив слухачів із судовою практикою у сфері спростування майнових дій боржника. «Застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів і майнових дій боржника при дослідженні правочинів боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов’язковим» — процитував постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року лектор.
Крім того, він звернув увагу на те, що в контексті статті 20 закону про банкрутство майнові дії боржника — це дії, спрямовані на виконання вже існуючих зобов’язань. У той же час у Кодексі немає конструкції спростування майнових дій боржника.
На завершення пан Дядюк наголосив на тому, що, на відміну від профільного закону, Кодекс окреслює більше підстав, наявність яких дає право звернутися до суду. Серед нових лектор виділив договір боржника із заінтересованою особою та укладення договору дарування боржником.
