Наслідки визнання вини за статтею 205 під час лекції у Школі податкового права освітньої платформи LHS розглянув Василь Андрусяк, керівник практики податкового права ЮК MORIS GROUP.
Говорячи про фіктивне підприємництво, лектор зазначив, що відповідно до частин 6, 7 статті 78 КАС України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набули законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвалу або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.
Лектор навів конкретні приклади розгляду справ за статтею 205, зауваживши, що в 2015 році Верховний Суд України сформував правовий висновок, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Разом із тим Верховний Суд, незважаючи на наявність вироку, звертає увагу судів на необхідність дослідження фактичних обставин справи щодо здійснення господарських операцій платником.
Не залишено без уваги і ситуацію зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з амністією. У цьому випадку Верховний Суд зазначив, що системний та буквальний аналіз норм свідчить про те, що обвинувачення особи, яка підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов’язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку. Тобто незалежно від фактичного відбування покарання за встановленим злочинним діянням достатнім є сам факт встановлення вчинення особою злочину, передбаченого статтею 205 КК України.
Василь Андрусяк наголосив, що згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто навіть за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у вчинені злочину, передбаченого статтею 205 КК України, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.
Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 9 січня 2007 року (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».
Таким чином, на цей момент сам по собі вирок у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України не позбавляє контрагента такого суб’єкта права на податкову вигоду у разі доведення реального здійснення господарських операцій, руху активів та змін у майновому стані сторін, робить висновок Василь Андрусяк.
