Андрій Порайко розповів слухачам Legal High School про плюси та мінуси різних способів звернення стягнення на предмет іпотеки

Школа судової практики в рамках Legal High School розпочала роботу з виступу партнера практики вирішення спорів ЮК EVERLEGAL, к.н.держ.упр. Андрія Порайка. Тема лекції: «Способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Законодавчі прогалини і судова практика».

Викладач Школи судової практики назвав такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:

1) судовий спосіб:

а) позов про стягнення коштів (з подальшим іпотечним провадженням),

б) позов про звернення стягнення на предмет іпотеки;

2) позасудовий спосіб:

а) договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або іпотечне застереження),

б) виконавчий документ нотаріуса.

За словами пана Порайка, є думка, що виконавчий документ нотаріуса належить до судового способу захисту, бо виконавче провадження — це остання стадія цивільного процесу. Однак нотаріус не вирішує спір по суті, а лише засвідчує факт безспірності вимог, свого часу зазначив Верховний Суд України. Таким чином, є підстави відносити його до позасудового способу захисту, переконаний лектор.

При зверненні з позовом про стягнення позитивом є те, що набувач реалізованого майна отримує статус добросовісного набувача.

Якщо правильно продати майно, то набувач отримує статус, за якого витребувати у нього майно неможливо, відзначив спікер.

Є й судові справи, коли це правило намагаються оскаржити, але результату вдається добитися рідко. Негативом процедури є затягування процесу і виконавчого провадження. До того ж є ряд умов продажу іпотечного майна: відсутність іншої власності, наявність заборгованості суто перед іпотекодержателем (а не перед пов’язаними особами), дотримання порядку реалізації, передбаченого Законом про іпотеку. Проблемою є і неможливість змінювати спосіб виконання рішення суду.

Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки має такі «плюси», як надійність рішення суду і презумпція добросовісності набувача. Дуже багато банків пішли таким шляхом. Реалізація майна в цьому порядку — «найбільш надійний спосіб» переходу права власності. Проблемні моменти такого способу полягають у належно складеній оцінці та рецензії, а також у ризику допущення помилок судом. Боржники вважають, що рецензування оцінки майна необхідне, а представники стягувачів — навпаки, наполягають на необхідності тільки оцінки. На думку Андрія Порайка, для всебічного вивчення обставин справи у суді така рецензія необхідна. Чи можна звернутися з позовом про визнання права власності на іпотечне майно? Це неможливо, вважає пан Порайко, оскільки на момент звернення до суду такого права позивач ще не має.

Чи допустимо звертатися одночасно з двома позовами — про стягнення коштів та про звернення стягнення? Так. Лектор уточнив, що така позиція відображена в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 3 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Украй рідко укладається договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Частіше зустрічається на практиці іпотечне застереження. Позитивні сторони цього способу — дешевизна та швидкість. Проблемою є ризик допущення помилок при формуванні пакета документів, що дозволить держреєстраторам відмовити в реєстрації. Також є можливість оскарження до Комісії Мін’юсту і судів різних юрисдикцій. До якого саме суду може звернутися особа? Якщо рішення держреєстратора порушує публічний порядок, то це адміністративний спір. Якщо ж особа вважає, що її право порушене, то звернутися можна до загального суду.

При позасудовому способі звернення основне зобов’язання припиняється, підкреслив доповідач. Така позиція законодавця видається не зовсім обґрунтованою, хоча і вигідною боржникам. Положення частини 4 статті 36 Закону про іпотеку «викликає безліч питань», резюмував юрист.

Виконавчий документ нотаріуса Андрій Порайко назвав найбільш спірним способом стягнення. Кількість скасування подібних документів у суді дуже велика. Хоча, на перший погляд, процедура стягнення у такому порядку видається швидкою і дешевою. Громадяни у багатьох випадках звертаються до знайомих нотаріусів, хоча ті надають їм «ведмежу послугу», допускаючи чимало помилок. Це спричиняє визнання виконавчого документа нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Так, нотаріуси часто не встановлювали безспірність вимог або ж визначали її неправильно. Не завжди дотримувалися строки складання виконавчого документа в певний термін після виникнення права вимог тощо. Лектор наголосив, що повідомлення нотаріус повинен надіслати як боржнику, так і іпотекодержателю.

Крім того, пан Порайко відзначив, що можна звернутися до боржника, пред’явити одночасно і судовий позов, і позасудове звернення стягнення. Це правомірно, якщо не було фактичного виконання, уточнив юрист. Така позиція базується на рішеннях ВСУ та згаданій уже постанові пленуму ВССУ №5.

Резюмуючи, лектор підкреслив, що спосіб звернення стягнення залежить від цілей. Якщо метою є спонукати боржника до переговорів, то потрібно використовувати виконавчий документ нотаріуса. Але якщо ж метою є ефективне і надійне звернення стягнення на майно, то необхідно подавати позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також реалізовувати позасудовий порядок на підставі іпотечного застереження.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик