«Чинне законодавство України не містить норм про порядок і механізм повернення банківської ліцензії та відновлення банківської діяльності» — керівник напряму судового представництва Redcliffe Partners Євген Дядюк

Які наслідки подальшого визнання протиправними рішень Національного банку України, що стали підставою для ліквідації неплатоспроможного банку, і які перспективи відшкодування шкоди, завданої такими рішеннями, — на цих та інших питаннях зупинився керівник напряму судового представництва Redcliffe Partners Євген Дядюк під час лекції у рамках модуля «Особливості банкрутства окремих суб’єктів».

Зокрема, за словами лектора, основними причинами оскарження рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виведення банків з ринку є прагнення уникнути залучення до субсидіарної відповідальності шляхом стягнення збитків, «відбілювання» ділової репутації і можливість у майбутньому здійснювати діяльність у кредитно-фінансовій сфері, а також реальна можливість стягнути збитки (з НБУ та Фонду), причому як на користь власників банку, так і на користь вкладників, чиї вклади перевищують видану їм гарантовану суму в 200 тисяч гривень.

При цьому Євген Дядюк підкреслив, що у разі, якщо йдеться про стягнення шкоди, то обов’язковість оскарження рішень НБУ та Фонду презюмується. Зокрема, це випливає з висновку Верховного Суду, зробленого в постанові від 28 лютого 2018 року у справі №910/13134/17.

Також, за словами лектора, основними нормами щодо оскарження рішень НБУ та Фонду є стаття 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і стаття 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а основним інструментом — позов про визнання протиправним та скасування рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, визнання протиправними та скасування рішень Фонду про початок ліквідації банку.

Окремими підставами оскарження рішень НБУ також може бути недотримання НБУ встановленої процедури віднесення банку до категорії неплатоспроможних, недотримання НБУ встановлених ним же строків для відновлення діяльності банку (в постанові про введення тимчасової адміністрації), відсутність/непідтвердження факту невиконання плану фінансового оздоровлення з боку акціонерів банку.

«Жоден із банків так і не відновив свою діяльність саме як банківська установа. Чинне законодавство України не містить норм про порядок і механізм повернення банківської ліцензії та відновлення банківської діяльності», — зазначив Євген Дядюк.

Епохальною, але у той же час і неоднозначною, у зв’язку з цим лектор назвав постанову Великої Палати Верховного Суду від 9 грудня 2019 року у справі №925/698/16, в якій суд серед іншого констатував, що скасування судом або визнання неправомірним рішення ФГВФО про введення тимчасової адміністрації або початку ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банку Фондом.

Також було проведено аналіз справи №910/9095/18, яку повторно розглянув суд першої інстанції після перегляду справи Верховним Судом і в якій суд за позовом мажоритарного акціонера банку повторно стягнув на його користь з НБУ збитки, заподіяні рішеннями НБУ про виведення банку з ринку.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик