Дмитро Умрихін розглянув іпотеку, поруку та інші забезпечувальні заходи через призму судової практики

З іпотекою, поручительством та іншими забезпечувальними заходами через призму судової практики слухачів LHS ознайомив Дмитро Умрихін, начальник управління забезпечення роботи судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У першу чергу лектор нагадав аудиторії слова римських юристів: pacta sunt servanda, що означає «договори повинні виконуватися». Як підкреслив Дмитро Умрихін, саме тому перехід України до ринкової економіки обумовлює постійну необхідність посилення договірної дисципліни шляхом забезпечення учасників цивільних правовідносин гарантіями виконання зобов’язань.

Спікер навів деякі статистичні дані щодо розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду спорів, пов’язаних із застосуванням банківського законодавства. Так, за його словами, у 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло 14 500 справ, з них 1670 справ — у спорах, пов’язаних із застосуванням банківської діяльності, з яких 1307 справ — у спорах щодо виконання кредитних договорів і безпосередньо 533 справи щодо забезпечення виконання зобов’язань. Аналіз розгляду зазначених спорів свідчить про те, що суди в цілому правильно вирішують такі спори — в переважній більшості справ, які розглядалися, судові рішення залишалися без змін.

Лектор зазначив, що ще у Вищому господарському суді України розглядом відповідних спорів займалася Перша судова палата, і це була її спеціалізація. Зараз же у Верховному Суді спеціалізації у судових палат немає, тому всі судді розглядають відповідні спори.

Свою доповідь Дмитро Умрихін проілюстрував великою кількістю прикладів із судової практики. Серед них — постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №639/6984/14ц, в якій Велика Палата вчергове визначила, в суді якої юрисдикції розглядаються позови кредиторів до боржника — фізичної особи та поручителя — юридичній особі. Рішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до поручителя і боржника, які є фізичними особами, порушує принцип повноти, всебічності та об’єктивності з’ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих же підстав позову буде здійснюватися судами різних юрисдикцій, не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів

Кошик