Про ключові зміни щодо трансфертного ціноутворення йшлося у рамках лекції Миколи Мішина, керівника групи ТЦУ KPMG в Україні. Він наголосив, що зміни до ТЦУ, внесені законом №466-ІХ, насамперед є імплементацією кроків 8–10 і 13 плану BEPS та забезпечують уніфікацію національних та міжнародних правил у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням.
Лектор наголосив, що в першу чергу варто звернути увагу на зміну норм щодо критеріїв пов’язаності осіб та визнання операцій контрольованими. З 23 травня 2020 року критерієм пов’язаності є володіння особою (фізичною чи юридичною) корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25% і більше (раніше це було 20%). Також до переліку осіб, які можуть визнаватись пов’язаними, додано ще й «утворення без статусу юридичної особи». Із змісту норми може здатися, що йдеться насамперед про договори про спільну діяльність. Але більш детально це поняття викладене у пункті 39-2.1.1 нової статті39-2 Податкового кодексу України, де до утворень без статусу юридичної особи віднесено, зокрема, партнерства, трасти, фонди та інші установи чи організації, утворені на підставі правочину або закону іноземної держави.
За словами Миколи Мішина, змінами в законодавстві до вже звичних контрольованих операцій додані так звані невидимі операції з реструктуризації бізнесу, тобто операції, внаслідок яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податків зменшується через передання іншій особі певних функцій разом із потенційними вигодами чи можливостями, що в умовах незалежних ринкових умов мало би фінансово компенсуватися (прикладом чого може служити передача клієнтської бази даних з функцією реалізації товару внаслідок реорганізації бізнесу).
Враховуючи складність застосування традиційних методів трансфертного ціноутворення для таких операцій, у законодавстві відтепер передбачено можливість використання для розрахунку вартості нематеріальних активів або компенсації у разі реструктуризації бізнесу методики зіставної оцінки вартості, яка ґрунтується на розрахунку поточної (дисконтованої) вартості майбутніх грошових потоків (Cash Flow).
Лектор наголосив на подальшому розвитку концепції превалювання сутності над формою під час аналізу контрольованих операцій. У доповнення до акценту про необхідність аналізу функцій сторін операцій не лише відповідно до договірних умов, але й їх фактичної поведінки, зазначена концепції також має застосовуватись під час аналізу ризиків. Принагідно він продемонстрував алгоритм такого аналізу на прикладі конкретного кейсу.
Окрема частина виступу стосувалась операцій із «сировинними товарами», які приходять на зміну «біржовим товарам». Пріоритетним методом для визначення вартості таких товарів залишається метод порівняльної неконтрольованої ціни, але порівняння ціни можливо проводити з котирувальними цінами, які не обмежуються тільки біржовими котируваннями. Перелік сировинних товарів затвердив Кабінет Міністрів України, а про укладання угод щодо таких товарів бізнес повинен повідомляти податкову. Кодекс також передбачає можливість затвердження Мінфіном спеціальних методик для оцінювання окремих сировинних товарів.
Говорячи про новели звітності з ТЦУ, Микола Мішин наголосив, що наразі запроваджено трирівневу модель документації з трансфертного ціноутворення. Така модель, крім подання платниками звіту про контрольовані операції, передбачає три базових документи, які компанії мають готувати та надавати податковому органу у визначених статтею 39 ПК України випадках: документація з трансфертного ціноутворення, глобальна документація з ТЦУ (майстер-файл) та звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній. Також, починаючи з 2021 року, компанії повинні будуть подавати до 1 жовтня, наступного за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за формою та порядком, затвердженими Мінфіном. На підставі інформації з такого повідомлення податкова буде вимагати глобальну документацію з ТЦУ (майстер-файл) та звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній.
Насамкінець лектор розповів про відповідальність за порушення під час звітування про ТЦУ та розширення повноважень контролюючого органу під час перевірок контрольованих операцій.
