Лайфхаками захисту клієнтів у ході резонансних кримінальних справ поділилися учасники LHS Discussion HUB

Блок «Мистецтво адвокатського захисту в резонансних кримінальних процесах: розгляд кейсів» Школи кримінальної практики розпочався з LHS Discussion HUB «Кримінальні провадження з політичним елементом: стратегія комплексного захисту», модератором якого став Сергій Лисенко, керуючий партнер GRAСERS. Він запропонував почати обговорення теми з питання невідкладних заходів у разі затримання особи, яке є початком кожного гучного кейсу. На його думку, тактика правоохоронців є такою: спершу проводиться обшук, а після обшуку — затримання в порядку статті 208 КПК України. Після цього в діях правоохоронців настає двомісячна пауза, а потім знову проводиться обшук. Таким чином вчинявся психологічний тиск на особу, оскільки обшук у будь-якому випадку це стрес. Достатньо частими є випадки, коли в ухвалі про проведення обшуку зазначена інформація, яка вже надана за запитом правоохоронців. Проте якщо внаслідок обшуку відбувається затримання особи, то законність підстав обшуку відходить на другий план. За словами Сергія Лисенка, практика затримання особи сягає своїм корінням ще в радянські часи і вона практично без змін продовжувалася у 90-х та 2000-х. З прийняттям нового КПК України відбулася спроба змінити підходи правоохоронців до затримання особи — було передбачено чіткі вимоги до цієї процесуальної дії, проте на практиці підхід правоохоронців не зазнав суттєвих змін. І добре, якщо йдеться про затримання підозрюваного у вбивстві, але ж логіка затримання екстраполюється і на більш прості справи. На його думку, виключна роль суду полягає в оцінці можливості та підстав у правоохоронного органу для затримання особи і чи достатньо у нього даних для цього. При цьому він запропонував учасникам дискусії поділитися «лайфхаками» запобігання затримання особи.

На думку Тимура Михайлова, адвоката, дії захисника мають бути спрямовані на те, щоб мінімізувати дискомфорт та вирішити певні початкові питання. Людина повинна усвідомити, що трапилося, щоб вчинити всі необхідні дії та зібрати докази для обрання запобіжного заходу. А для обрання запобіжного заходу треба зрозуміти висунуті особі обвинувачення, щоб оцінити перспективи, бо якщо брати корупційні злочини, то практика правоохоронних органів відрізняється: у Києві затримання відбувається одразу, а в регіонах — ні. Він вважає, що адвокат повинен проінструктувати підзахисного про поведінку (не підписувати нічого, не спілкуватися з органами досудового розслідування без участі адвоката). Версії формуються на підставі доказів пізніше, тому затриманому варто відмовитися від дачі показань та надання пояснень. Тимур Михайлов зазначив, що дуже часто для закріплення якихось доказів орган досудового розслідування намагається під час затримання одержати якісь пояснення від потенційного підозрюваного, щоб записати їх на відео і далі використовувати як підтвердження та закріплення доказу. «Щоб це швидко дезавуювати, треба, щоб особа пояснила, що ці слова були сказані під тиском та у стресовому стані, а насправді ситуація була іншою», — підкреслив він.

Олександр Шадрін, партнер АО Barristers, зазначив, що навіть якщо особа, підозрювана у вбивстві розшукувалася тривалий час, її затримання треба здійснювати за законом — отримати ухвалу про затримання і доставку до суду, а не діяти «по старинці», затримуючи в порядку статті 208 КПК України. Бо коли правоохоронці беруть ухвалу на обшук, після чого відбувається затримання особи, немає жодних проблем звернутися до суду з клопотанням на дозвіл на затримання і доставку до суду та вирішити все за законом. Говорячи про роботу адвоката у політичній справі, він наголосив, що захисник має бути чесним і принциповим та робити все так, як вимагають стандарти якості надання правової допомоги. Олександр Шадрін наголосив на важливості конфіденційного спілкування з підзахисним, адже адвокат має знати все про особу підзахисного та обставини справи, ознайомитися з його версією подій, якщо така є, а потім разом із клієнтом будувати лінію захисту. За його словами, політичні справи часто супроводжуються негативною компанією у медіапросторі. При цьому часто у матеріалах кримінальної справи та у підозрі є одна фабула справи, а у ЗМІ — зовсім інша. На жаль, суди часто не виявляють рішучості та навіть за наявності достатніх підстав не визнають затримання незаконним. У такому випадку Олександр Шадрін радить звертатися до ЄСПЛ. Якщо людина потрапляє до слідчого ізолятора, у захисника є засоби тиску на правоохоронні органи принаймні для надання підзахисному медичної допомоги, адже немає жодної людини, якій би перебування у СІЗО додало здоров’я. Звернення до ЄСПЛ, на його думку, створює додатковий тиск на правоохоронців під час обрання та продовження запобіжного заходу. «Мета юристів — намагатися діяти в рамках закону, бо у політично вмотивованих справах часто ухвалюються рішення не за законом, а відповідно до політичної доцільності», — наголосив Олександр Шадрін.

Олександр Дульський, керуючий партнер АО «Войченко і Дульський», поділився власним рецептом невідкладних заходів, які потрібно вживати у разі затримання особи. Він зазначив, що після затримання особу не одразу везуть до слідчого ізолятора, а часто «по дорозі» завозять до кабінету слідчого, куди може потрапити і адвокат. Тут же на місці можна підписати договір на надання правової допомоги, низку наперед заготовлених заяв та скористатися нагодою ознайомитися з копією протоколу затримання, яка часто є у затриманого на руках. Після цього можна скинути його фотокопію помічникам та негайно готувати скаргу на незаконне затримання на підставі статті 29 Конституції України. Подавати її потрібно до того суду, який буде обирати запобіжний захід та забезпечити її розгляд раніше, ніж обрання запобіжного заходу. За його словами, у 99% у задоволенні скарги відмовлять, що автоматично відкриває можливість звернення до ЄСПЛ, оскільки всі законні засоби захисту на національному рівні буде вичерпано. При цьому Олександр Дульський, ґрунтуючись на власному досвіді, наголосив, що за сім місяців у адвоката є принаймні дванадцять нагод на зміну запобіжного заходу для свого клієнта.

Як зазначив Олексій Мягкий, керівник практики кримінального права АО «ХІЛЛМОНТ ПАРТНЕРС», ми живемо не в ідеальному світі, тому не можемо виключати політично вмотивованого кримінального переслідування особи з метою перешкоджання її професійній діяльності та заподіяння репутаційної шкоди. Він дав рекомендації, напрацьовані під час роботи слідчим суддею. За його словами, адвокати недопрацьовують під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прибувши на місце затримання, адвокати починають вказувати на прорахунки органів досудового розслідування, які не зовсім дотримуються закону при проведенні процесуальних дій у межах затримання, що дозволяє правоохоронцям виправити ці помилки. Натомість він порадив тихо фіксувати ці порушення з наступним заявленням про них після завершення процесуальної дії дає значно більше шансів зафіксувати їх при розгляді скарги на незаконність затримання слідчим суддею. Олексій Мягкий вважає, що після затримання особи потрібно невідкладно збирати доказову базу для застосування альтернативного до тримання під вартою запобіжного заходу чи визначення співмірного розміру застави.

Ігор Ольшевський, адвокат, партнер АО «Збіглей і Партнери», звернув увагу присутніх на те, що при виконанні статті 208 КПК України є певний баланс інтересів і органу досудового розслідування, і захисту, і суду, який у подальшому розглядатиме певні клопотання. Він навів практику антикорупційного суду з приводу можливості адвокатів реалізувати певні елементи захисту (клопотання в порядку статті 206 КПК України) в процесі обрання запобіжного заходу. На його погляд, адвокатам потрібно використовувати всі можливості для виконання стратегії захисту навіть у випадку, коли сам клієнт переконує його у своїй винуватості. Крім того, коли йдеться про політично вмотивовані справи, то кожна дія правоохоронців супроводжується медійною підтримкою, відтак він порадив проводити таку ж PR-кампанію і стосовно дій захисту, хоча інколи вона сприймається як виправдовування. Розглядаючи конструкцію статті 208, Ігор Ольшевський наголосив, що правоохоронним органам інколи достатньо важно обґрунтувати виконання затримання. Він повідомив про плани органів прокуратури реконструювати цю статтю, аби підлаштувати її під нинішні реалії.

Анастасія Гурська, CЕО в Адвокатське бюро Анастасії Гурської, наголосила, що під час обрання первісного запобіжного заходу суд не може цілком належно оцінити ситуацію. Саме в цей час у сторони захисту є можливість довести слідчому судді необґрунтованість підозри. На її думку, це важливо зробити саме на цій стадії, адже в подальшому — під час розгляду продовження запобіжного заходу чи розгляду його в апеляції судді позбавлені можливості фактично перевіряти її обґрунтованість, адже, обираючи запобіжний захід, слідчий суддя фактично визнав відповідну підозру обґрунтованою. При цьому визнання підозри необґрунтованою теоретично може стати підставою для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу, а на практиці дозволяє обрати менш тяжкий запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою. Ще до отримання клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками, які хоч якось показують стороні захисту обсяг доказів, які є у слідства, адвокату потрібно проводити спілкування з клієнтом для з’ясування наявності свідків, яких можна допитати, чи спрямування запитів до органів і установ про надання інформації, що може спростувати обставини, які зазначені у повідомленні про підозру. «Не варто забувати, що повідомлення про підозру це суб’єктивне судження слідчого з приводу того, що відбулося і яке кримінальне правопорушення сталося», — підкреслила Анастасія Гурська.

Свій «лайфхак» щодо дій під час затримання Ігор Свєтлічний, адвокат, сформулював таким чином: потрібно співпрацювати з системою безоплатної правової допомоги, яка має можливість першою (впродовж двох годин) отримати доступ до затриманої особи. За його словами, першочерговим завданням є збереження життя та майна затриманого в широкому сенсі слова. Це і ліки, і лікування, і дієтичне харчування, право на яке є у слідчому ізоляторі. А ще — це право на вільний вибір лікаря. «Коли ми приводимо свого лікаря, ми маємо значно більше шансів довести, чому тримання під вартою або непомірний розмір застави не слід застосовувати», — наголосив Ігор Свєтлічний. Крім того, при обранні запобіжного заходу він завжди просить допитати поручителів як свідків. Не зайвою буде і спроба повернути внесену заставу до вироку.

Віра Михайленко, суддя Вищого антикорупційного суду, к.ю.н., звернула увагу на те, що у переважній більшості кримінальних проваджень, про які говорять як про замовні чи політично вмотивовані, невідома ні політична складова, ні замовник. Тому, на її думку, доцільніше про такі справи говорити як про резонансні. З цієї точки зору немає різниці між справою, в якій притягується до відповідальності заступник міністра, і ДТП, в якому постраждали десять осіб. «ВАКС — це не антикорупційний орган, а орган правосуддя, і ми застосовуємо ті самі стандарти, що й інші суди», — наголосила Віра Михайленко. Вона відзначила тенденцію на зменшення кількості затримань у кримінальних справах. При цьому коли сторона обвинувачення звертається за обранням запобіжного заходу без попереднього затримання особи, говорити про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже недоцільно. Крім того, на її думку, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою доцільно застосовувати в першу чергу до звинувачуваних у насильницьких злочинах, а не у службових, корупційних тощо. Віра Михайленко відзначила, що адвокати приділяють велику увагу обґрунтованості підозри, при цьому не розділяючи стандарт «обґрунтованості підозри» і стандарт «поза розумним сумнівом». На її думку, позитивно характеризуючи підзахисного для переконання суду у відсутності необхідності застосовувати тримання під вартою, адвокат має представити альтернативний запобіжний захід.

Відзначаючи важливість ефективного PR-супроводу резонансних справ, Сергій Лисенко підкреслив, що низький рівень довіри до правоохоронних органів пов’язаний і з тим, як вони висвітлюють у ЗМІ свою роботу. Серйозно до роботи зі ЗМІ ставляться лише в НАБУ, МВС та Офісі Генерального прокурора. При цьому він чітко диференціював повідомлення правоохоронцями про свої здобутки і досягнення і висвітлення конкретного кейсу з метою формування у суспільстві певного ставлення. Принагідно учасники дискусії розповіли про своє ставлення до PR-супроводу резонансних справ.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x
Кошик