Лектор Legal High School Антоніна Селіванова, партнер АФ «Династія», розповіла про правові позиції ВСУ у спорах з поручителями в кредитних правовідносинах

Про актуальні правові позиції Верховного Суду України у спорах з поручителями в кредитних правовідносинах, про можливе зловживання правом у цих питаннях слухачів Legal High School ознайомила Антоніна Селіванова, партнер АФ «Династія».

Порука — спосіб забезпечення зобов’язання за рахунок майна третьої особи — поручителя.

Основні особливості поручительства:

а) має акцесорний характер у відношенні до основного договору і не може існувати як самостійний договір;

б) виникає на підставі договору;

в) є підставою для солідарної відповідальності боржника і поручителя у разі невиконання боржником основного зобов’язання;

г) право кредитора на пред’явлення вимог до поручителя обмежене в часі.

У позиції ВСУ щодо договорів поручительства можна відстежити такі основні пункти:

— порука — це термінове зобов’язання, і незалежно від того, встановлено термін його дії договором або законом, його закінчення припиняє суб’єктивне право кредитора.

— у разі припинення поручительства позовна давність не застосовується в силу того, що право кредитора на пред’явлення вимоги до поручителя і зобов’язання останнього відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов’язання припинилося.

— термін поруки не є строком для захисту порушеного права. Це термін існування самого зобов’язання поруки.

Спікер зупинилася на актуальній практиці ВСУ, що стосується різних аспектів спорів з поручителями в кредитних правовідносинах.

Щодо припинення поручительства у зв’язку з ліквідацією боржника.

«Положення статті 559 ЦК України щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов’язання не може застосовуватися до правовідносин, в яких обов’язок поручителя з виконання зобов’язання за основним договором виник із рішення суду, а не лише з договору поруки» — постанова ВСУ у справі №6-2013цс16 від 29 березня 2017 року.

Щодо визначення термінів поручительства в разі зміни кредитором строків виконання основного зобов’язання.

«У разі зміни кредитором на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України терміну виконання основного зобов’язання, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати» — постанова ВСУ від 1 листопада 2017 року у справі № 6-2615цс16.

Щодо застосування статті 559 ЦК України до правовідносин, в яких обов’язок поручителя з виконання зобов’язання за основним договором виник через рішення суду.

«Положення статті 559 ЦК України щодо припинення поруки внаслідок припинення забезпеченого нею зобов’язання не може застосовуватися до правовідносин, в яких обов’язок поручителя з виконання зобов’язання за основним договором виник через рішення суду, а не лише з договору поруки» — постанова ВСУ від 25 листопада 2015 року у справі №6-172цс15.

Після прийняття змін до процесуальних кодексів України пред’явлення позову до поручителя в деяких випадках може бути розцінене судом як зловживання правом. Наприклад, коли позов кредитором було подано до суду за місцем знаходження поручителя, а сам цей поручитель з’явився без відома/згоди боржника, суд може оцінити ці дії як зловживання правом з боку кредитора і поручителя, зазначила пані Селіванова.

«У разі якщо суд оцінить дії сторони як зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, суд застосовує до нього передбачені процесуальним законодавством заходи і виносить окрему ухвалу.

Суд з урахуванням обставин справи вправі:

  • покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору,
  • залишити без розгляду або повернути такий позов/заяву», — підбила підсумки спікер.
МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик