LHS: неправильно сформульоване обвинувачення — одна з основних причин повернення обвинувального акта, стверджують представники ЮК Juscutum

У Legal High School проходить дистанційна Школа кримінальної практики. Модуль «Підготовче засідання та інші судові процедури» блоку «Підготовка до судового розгляду в кримінальному провадженні» стартував з лекції керівника проєктів практики безпеки бізнесу ЮК Juscutum Станіслава Бориса і юриста практики безпеки бізнесу компанії Павла Демчука. Вони виступили з лекцією на тему «Доцільність використання процесуального інструменту у вигляді повернення обвинувального акта».

Обвинувальним актом прокурор висуває обвинувачення особі. Як підкреслив Павло Демчук, це основний документ, що надає і особі, і її захиснику можливість зрозуміти, від чого обвинуваченому треба захищатися — до яких процесуальних кроків і тактичних заходів необхідно вдатися для найкращого захисту.

Станіслав Борис зазначив, що кожен обвинувальний акт треба аналізувати крізь призму статті 291 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, яка визначає вимоги до цього документа. Дуже часто, запевнив лектор, не дотримується навіть така формальна вимога, як реєстраційний номер кримінального провадження, який у ході справи може змінюватися як мінімум двічі. «Описка недопустима в документі такого високого рівня», — підкреслив спікер, додавши, що такі формальності неприпустимі в кримінальному провадженні, особливо, якщо особа обвинувачується в тяжкому чи особливо тяжкому злочині.

Також необхідно ретельно перевіряти анкетні дані обвинуваченої особи і потерпілих. В обвинувальному акті мають бути викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. «Відсутність формулювання або неправильно сформульоване обвинувачення є основною причиною для повернення обвинувального акта», — заявив пан Борис. Такі причини фігурують у 70% випадків.

До обвинувального акта долучається ряд документів (реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов (якщо він пред’явлений під час досудового розслідування), розписки та інші документи). Павло Демчук наголосив, що суд першої інстанції визначає можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду. Отже, у нього є повноваження для перевірки обвинувального акта на предмет дотримання вимог, встановлених кримінальним процесуальним законодавством. І суд перевіряє не тільки вимоги до обвинувального акта, а й вимоги до залучених додатків. «Враховуючи, що статтею 291 КПК України та іншими статтями передбачено, що обвинувальний акт надсилається до суду з додатками, то ці додатки є невід’ємною частиною права особи знати, від чого йому треба захищатися», — зазначив пан Демчук. Суд перевірить обвинувальний акт в аспекті можливості призначення судового розгляду. «Недоліки мають бути істотними і перешкоджати можливості здійснення судового розгляду. У цьому контексті немає однозначної судової практики, отже, правозахисникам необхідно переконувати суд у суттєвості таких недоліків у кожному окремому випадку», — додав спікер.

Станіслав Борис продовжив: «Відсутність формування обвинувачення і правової кваліфікації дій особи в обвинувальному акті унеможливлює якісний захист особи». Потім лектори проаналізували практику судів апеляційної інстанції з цього питання, оскільки саме ця інстанція ставить крапку в поверненні обвинувального акта. Як приклад пан Демчук навів ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2019 року. Суд серед іншого зазначив, що обвинувальний акт не може містити тверджень про вчинення кримінального правопорушення іншими особами, щодо яких досудове розслідування ще не завершене і здійснюється в іншому кримінальному провадженні; якщо зміна редакції статті Кримінального кодексу України не вплинула на злочинність діяння (склад злочину залишався незмінним), то незазначення редакції статті в обвинувальному акті не є підставою для його повернення.

За словами пана Бориса, суди (в тому числі і Європейський суд з прав людини) неодноразово озвучували позицію про те, що на стадії вручення підозри може і не бути достатньої кількості доказів, проте в подальшому обвинувальний акт повинен бути посилений доказами, достатніми для обвинувачення особи в інкримінованому злочині. А пан Демчук додав, що часто причиною для повернення обвинувального акта ставало те, що прокурори копіюють повідомлення про підозру, при цьому навіть забувають замінити формулювання «підозрюється» на «обвинувачується».

Резюмуючи, Станіслав Борис зазначив, що типовими порушеннями сторони обвинувачення є, по-перше, несформульоване обвинувачення; по-друге, відсутні або неправильно сформульовані реквізити обвинуваченої особи (щодо цього лектор порадив давати на вичитку акт обвинуваченому для скрупульозної перевірки всіх анкетних даних); по-третє, недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; по-четверте, неналежне вручення обвинувального акта і додатків.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик