Податкова амністія: декларувати чи не декларувати — ось у чому питання
- 28.09.2021 08:20
- Новини
Спецкурс для корпоративних юристів відкрив LHS Discussion Hub на тему: «Податкова амністія 2021: чому це стосується кожного?». У ході дискусії, модератором якої виступив Василь Андрусяк, партнер Moris, експерти обговорили перспективи та ризики для людей, які скористаються податковою амністією, чи не відбудеться легалізація корупційних коштів посадовців за рахунок родичів. Було спрогнозовано очікування в держави щодо кількості учасників амністії та сум надходжень до бюджету, ризики кримінального переслідування та збереження конфіденційності інформації тощо.
Як зазначила у своєму онлайн-включенні Світлана Мусієнко, партнер Sayenko Kharenko, яка консультувала Офіс Президента країни на етапі підготовки законопроєкту про податкову амністію, світовий підхід до податкової амністії описується двома фразами: або дружнє рукостискання, або руки в кайданках. За її словами, зазвичай держави застосовують податкові амністії напередодні суттєвого посилення тиску — «затягування гайок», аби мотивувати громадян не лише вигодами від амністії, але й невідворотністю покарання.
Умовно вона поділила громадян на три категорії: перша завжди платила податки і її податкова амністія не стосуватиметься, друга — ніколи не платила податки, а третя — платила по ситуації. За переконанням Світлани Мусієнко, для другої і третьої категорії громадян як участь, так і неучасть у податковій амністії несе певні плюси і мінуси (причому мінусів суттєво більше). А от єдино правильного шляху проходження амністії, за її словами, немає. Спікер описала основні переваги та ризики податкової амністії та зазначила, що, попри переконання громадян про відсутність необхідності зазначати джерела декларованих доходів, фінансовий моніторинг усе одно буде здійснюватися банками, та й податкові перевірки за результатами добровільного декларування виключити не можна.
Портрет потенційного декларанта описав в онлайн-включенні Владислав Соколовський, керуючий партнер ЮФ «Соколовський та Партнери». Він зазначив, що тема податкової амністії для України не є новою і нагадав про так званий податковий компроміс 2015 року. Порівнюючи застосування «податкового компромісу» з нормами закону про податкову амністію, він підкреслив, що у 2015 році компроміс стосувався лише юридичних осіб, амністія ж стосується всіх. Те саме стосується і об’єкта декларування — у 2015 році декларували лише недоплачені податки, а нині — всі наявні активи. Є також відмінності у ставках оподаткування, періоду дії декларування, державному контролі та гарантіях тощо.
Владислав Соколовський наголосив, що як у 2015 році, так і тепер довіра до держави дуже низька, тому податковим компромісом скористалися лише ті, проти кого було порушено кримінальні справи, або ті, кому було донараховано податкове зобов’язання і вони оскаржували податкові повідомлення-рішення. За його словами, у 2015-му держава повела себе «по-джентельменськи» і не переслідувала тих, хто погодився грати з нею в цю гру. За підсумками податкового компромісу було зібрано 700 млн грн, а от за підсумками податкової амністії очікують зібрати 27 млрд грн.
Потенційними декларантами, на його думку, можуть стати самозайняті особи, особи, які є власниками майна за кордоном, хто отримував подарунки від нерезидентів, особи, які в майбутньому можуть бути притягнуті до відповідальності за несплату податків.
Про те, чи варто українським заробітчанам декларувати зароблені за кордоном кошти, розповів Ярослав Романчук, керуючий партнер EUCON. Він зазначив, що у світі є два види амністії — податкова і капіталів, Україна ж пішла власним шляхом і створила якийсь гібрид. Говорячи про польський досвід, він наголосив, що коли йдеться про українців у Польщі, всі говорять лише про трудових мігрантів, між тим там є українські інвестори та бізнесмени — наразі там зареєстровано 16 тисяч підприємств, засновниками яких є українці. За даними польського МВС, українці щороку купують там від трьох до чотирьох тисяч об’єктів нерухомості, збільшується також кількість дозволів на придбання українцями сільськогосподарських земель у Польщі.
На думку Ярослава Романчука, після запровадження CRS наступним кроком стане впровадження непрямих методів контролю і таким чином Україна буде обізнана про статки і майно українців в інших країнах. Оцінюючи плюси і мінуси закону про податкову амністію, він підкреслив, що для тих, хто має активи за кордоном (а обсяг українських інвестицій у Польщі оцінюється в 1 млрд дол.), перед подачею декларації знадобиться документальне підтвердження, а отже, ці документи потрібно спершу отримати, а потім легалізувати, перекласти, тощо що передбачає певні затрати.
Своїми міркуваннями з приводу податкової амністії поділився Антон Поляничко, адвокат АО «ЛНМ». Він зазначив, що потрібний для держави механізм (податкова амністія) запроваджується у непотрібний спосіб. І мова не лише про технічні огріхи тексту закону, але й його запровадження посеред бюджетного року, що прямо заборонено податковим законодавством. Антон Поляничко вважає, що закон пропонує громадянам, які отримували зарплату у конверті сплатити податок замість роботодавця. Це породжує ризики визнання такого методу декларування неконституційним.
Він проаналізував технічні огріхи тексту закону та зазначив, що в майбутньому процедуру податкової амністії чекають численні судові спори. До ризиків добровільного декларування спікер відніс можливість кримінального переслідування (за виключенням статті 212 Кримінального кодексу України), крім того, неконкретність норм закону створює шпарини, які дозволяють шахраям наростити свої активи для подальшого використання. На думку Антона Поляничка, декларувати українські активи немає сенсу, можна декларувати грошові кошти готівкою, якщо в подальшому планується за ці кошти придбавати якісь активи.
Про декларування активів публічними особами йшлося у виступі Антона Задериголови, старшого юриста AVELLUM. Він зазначив, що у податковій амністії можуть бути зацікавлені українські топменеджери закордонних компаній, які отримували бонуси від компаній-нерезидентів, які оплачували дивіденди таким фізичним особам. Як правило, з таких дивідендів податки не сплачувалися і податкова амністія є вдалим виходом із ситуації попри неоднозначність норм закону. Принагідно він навів приклад таких норм закону про амністію, які часто суперечать одна одній. Крім того, хоча законодавець і передбачив, що добровільна декларація не може слугувати доказом, невідомо, чи розповсюджується ця норма на додатки до декларації.
Переходячи до теми податкової амністії для публічних осіб, спікер наголосив, що хоча закон забороняє робити подарунки публічним діячам (ПЕП) за рахунок декларованих доходів, принаймні у вигляді активів, не зрозуміло, чи стосується це предметів мистецтва тощо. Крім того, оскільки ПЕПи не є суб’єктами добровільного декларування, існують можливості легалізації за їх допомогою віртуальних активів.
Говорячи про перспективи і очікування від податкової амністії та подальших непрямих методів податкового контролю, законопроєкти, які напрацьовуються в уряді і профільному комітеті ВРУ, Василь Андрусяк, партнер Moris, зазначив, що у 2022—2023 роках нас очікує певний переломний момент, оскільки, крім цих непрямих методів, вступають у силу правила контрольованих іноземних компаній (КІК). Таким чином, податкові органи за підсумками одноразового добровільного декларування, звітів про КІК та непрямих методів контролю отримають величезний банк інформації, що надасть їм можливість перевірок та переслідування тих чи інших фізичних та юридичних осіб.