Про нюанси M&A-угод за участю фондів прямого інвестування розповів викладач Legal High School Микола Стеценко

З лекцією на тему «Особливості українських M&A-угод за участю фондів прямого інвестування» у Школі корпоративного права та M&A в рамках Legal High School виступив Микола Стеценко, керуючий партнер ЮФ AVELLUM.

Фонди прямих інвестицій (Private Equity Fund) — дуже важливі учасники фінансового ринку, відзначив юрист. Прикладами таких фондів в українських умовах можна назвати фонди Sigma Blazer і Horizon Capital. Їх суть полягає у тому, що ними керують досвідчені менеджери. Об’єктами інвестиції виступають приватні, а не публічні компанії. Найбільший інтерес для таких фондів становлять компанії з потенціалом зростання («ті, що входять до топ-10, але можуть увійти до топ-3 у своїй індустрії»). Горизонт інвестування коливається в межах 7—10 років, після чого фонд продає свою інвестицію. Прибутковість зазвичай коливається в межах 20—40%.

Якщо прибутковість не досягається, то є випадки, коли менеджери повинні повернути щорічно одержувану комісію, пояснив лектор, додавши, що це «найгірша ситуація», яка рідко трапляється.

Серед вкладників фонду нечасто можна знайти простих громадян. Як правило, це досвідчені інвестиційні суб’єкти. Вкладники майже ніколи не беруть участі в управлінні фондом. Етапи життя фонду прямих інвестицій включають пошук інвесторів, інвестування коштів у компанії і повернення коштів інвесторам шляхом розпродажу активів.

Звертаючись до історичного аспекту виникнення цих фондів, спікер зазначив, що розквіт індустрії стався у 80-х роках в США. «Важливим фактором розвитку галузі фондів прямих інвестицій став той факт, що уряд США дозволив пенсійним фондам і страховим компаніям вкладати в них свої кошти», — відзначив викладач Школи корпоративного права та M&A. Безліч інвестбанкірів потім пішли у фонди.

До складу фонду прямих інвестицій зазвичай входять:

  • керуючий партнер (general partner) — має повноваження на прийняття більшості рішень;
  • інвестор (limited partner) — його відповідальність обмежена.

Микола Стеценко наголосив на тому, що фонди прямих інвестицій не інвестуватимуть в занадто великі компанії, оскільки вони вже досягли межі зростання. У нашій країні такими є великі компанії у сфері металургії. Як правило, фонди набувають тільки частину капіталу компанії.

Які позитивні ефекти надають фонди на український бізнес?

Фонд привносить західне мислення, зауважив пан Стеценко.

Він змушує акціонерів дивитися по-іншому на звітність і наймати аудиторів (у тому числі, для оцінки фінансових і природоохоронних аспектів діяльності). Після подібних змін працювати бізнесу з будь-якими подальшими іноземними інвесторами стає легше.

Експерт радить прописувати в договорах положення про неможливість збільшення статутного капіталу без згоди фонду. Для мінімізації ризику «впустити рейдера» потрібно прописати в акціонерній угоді необхідність узгоджувати з фондом прямих інвестицій передачу частини компанії третім особам (включаючи право вето). Під «рейдером» (або «терористом») у цьому випадку розуміються компанії з великими фінансовими ресурсами та агресивними апетитами.

Важливим механізмом забезпечення в корпоративних відносинах стане введення інституту безвідкличної довіреності. Відповідні поправки незабаром будуть внесені до ЦК України. Новий закон про ТОВ вводить більше диспозитивності, у тому числі право вето, що неймовірно важливо у відносинах між інвесторами. В українському статуті компанії можна буде прописати, що без 100-відсоткової згоди фундаментальні рішення прийматися не можуть. Такі положення будуть обов’язково враховуватися в статуті вищестоящому — в статуті холдингу, що знаходиться, припустімо, на Кіпрі.

Також пан Стеценко проаналізував, чим акціонерна угода відрізняється від статуту. Акціонерна угода дозволяє стягнути збитки, тоді як статут визначає умови визнання рішення керуючих органів недійсним. Іноді сума інвестицій обумовлюється в акціонерній угоді, яка є конфіденційною, а не в публічно-доступному статуті.

Розповідаючи про варіанти корпоративного управління на спільному підприємстві, гіршим варіантом юрист вважає поділ 50/50. Це дозволяє блокувати прийняття рішень у багатьох випадках. Ситуації, де є мажоритарні і міноритарні акціонери, розв’язуються легше, вважає викладач Школи.

Також Микола Стеценко підкреслив, що у більшості випадків спільні підприємства, підпорядковані більш гнучкого іноземному праву, зокрема кіпрському. Кіпр має «трохи зіпсовану репутацію» через низькі податки у минулому, але не є офшором.

Поки ліпшої альтернативи для холдингів ми не знайшли, уточнив пан Стеценко.

На Британських Віргінських островах і на Кайманових островах податки нижчі, але можуть бути проблеми з отриманням дивідендів. Будучи країнами континентального права, Люксембург і Голландія мають більш складне законодавство.

При цьому ми не рекомендуємо Мальту для заснування холдингової компанії, але вона підходить для створення торгової компанії. Кіпр зручніший з точки зору адміністрування і витрат, відзначив юрист.

Крім того, йшлося про те, що вимоги до прозорості в цій сфері стають серйознішими. Багато фондів прямих інвестицій мають внутрішні програми KYC для перевірки клієнтів. До того ж багато таких фондів мають серед своїх інвесторів міжнародні фінансові інституції (наприклад, Міжнародна фінансова корпорація інвестує в Horizon Capital).

МЕНЮ

LegalHighSchool