Проявом сприятливого ставлення держави до альтернативних способів вирішення спорів є положення статті 22 ГПК та статті 21 ЦПК — Ольга Костишина, лектор LHS

Про нові правила підтримки міжнародного арбітражу в Україні слухачам Legal High School розповіла радник голови МКАС при ТПП України Ольга Костишина. Свою лекцію вона почала з невеличкої вікторини, що складалася з п’яти запитань (наприклад, «Скільки постійно діючих арбітражних установ в Україні?», «Чи здійснюють арбітражні (третейські) суди правосуддя?»): слухачі LHS, які правильно відповіли на запитання та аргументувати свою відповідь, отримали приз (книгу).

У рамках лекції Ольга Костишина розповіла про нюанси проарбітрабельної політики в нових кодексах: Цивільному процесуальному (ЦПК) і Господарському процесуальному (ГПК). Як зазначалося, вперше в процесуальному законодавстві було системно регламентовано виконання судами функцій сприяння та контролю щодо міжнародного арбітражу і третейських судів. Однією з ключових новацій є те, що апеляційні суди розглядатимуть клопотання про скасування, визнання і приведення до виконання арбітражних рішень, заяви про вжиття забезпечувальних заходів та заяви про забезпечення доказів. Разом із тим була суттєво допрацьована і поліпшена процедура розгляду судами заяв про визнання і приведення до виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, якщо його місце знаходиться за межами нашої держави, і надання дозволу на виконання рішень арбітражу з місцезнаходженням в Україні.

Важливим проявом сприятливого ставлення держави до альтернативних способів вирішення спорів є положення частини 3 статті 22 ГПК і частина 2 статті 21 ЦПК, підкреслила викладач LHS.

Концепція зазначених норм схожа: будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на розгляд до третейського суду, міжнародний комерційний арбітраж і/або сумніви в дійсності, чинності та здійснюваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та здійснюваності. Говорячи про новий порядок виконання судами функцій підтримки арбітражу, Ольга Костишина констатувала: виконуючи їх, суди приймають рішення про вжиття заходів забезпечення позову та заходів забезпечення доказів, у тому числі витребування і/або огляд доказів, допит свідків, призначення експертизи, заборона/зобов’язання вчиняти певні дії щодо доказів. Також вона звернула увагу на нові правила забезпечення арбітражних витрат. Так, згідно з новою редакцією частини 2 статті 17 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражний суд може зобов’язати сторони внести на його депозитний рахунок попередньо визначену суму арбітражних витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною дією.

Розповідаючи про позитивні новели процесуального законодавства, пов’язані з визнанням і виконанням арбітражних рішень, Ольга Костишина, зокрема, акцентувала увагу на положеннях частини 6 статті 479 ЦПК, які свідчать: якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує у своїй постанові суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, і тільки за заявою стягувача — визначає суму стягнення в національній валюті за курсом Національного банку України на день винесення ухвали.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів