Процесуальні можливості інституту експертів у галузі права розкрила керуючий партнер ЮГ LCF, лектор LHS Анна Огренчук

Школа судової практики Legal High School, присвячена детальному вивченню новинок Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, продовжує свою роботу. За словами керуючого партнера ЮГ LCF, члена Ради з питань судової реформи при Президентові України, к.ю.н. Анни Огренчук, нові правила господарського процесу викликають багато дискусій: дуже багато новел, а якщо норма і не нова, то практика її застосування була нестабільною. Детальніше лектор зупинилася на експертному забезпеченні правосуддя і розкрила процесуальні можливості інституту експертів з питань права.

Появу цього інституту обумовлено зміною парадигми цивільного та господарського процесу і переходом до змагальності. Сторони отримали ширші можливості використання способів доведення та аргументації. Пані Огренчук поділилася іноземним досвідом: як правило, експертні висновки стосуються тільки іноземного права, а самі висновки мають силу доказу. Україна пішла дещо іншим шляхом.

Інститут експерта в галузі права закріплений частиною 1 статті 108 ГПК України: учасники справи мають право подавати до суду висновок експерта в галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права; змісту норм іноземного права відповідно до їх офіційного або загальноприйнятого тлумачення, практики застосування, доктрини у відповідній іноземній державі. У нашій країні, за словами лектора, цей інструмент ще не набув належного застосування. Але робота всіх судів цивілізованих країн базується на тому, що ні суд, ні сторони процесу не можуть бути експертами в усьому.

Потім Анна Огренчук озвучила вимоги до експерта в галузі права, встановлені національним законодавством: вчений ступінь у галузі права, визнаний фахівець у галузі права; і поділилася, що зараз багато питань виникає щодо того, хто цей фахівець, тим більше визнаний? В Англії, наприклад, основний критерій визначення компетентності експерта — його практична діяльність із застосування іноземного права. Експертом може бути суддя або практикуючий юрист з іноземної держави; юрист-практик з третьої країни, що має схожу правову систему; особа, яка не є юристом, але яка в силу своєї професійної діяльності набула необхідних знань в іноземному праві. А в США критеріями кваліфікації експерта є його досвід і навички в іноземному праві. У Німеччині суд призначає в основному не іноземних юристів-практиків, а місцевих правознавців, як правило, професорів — фахівців з міжнародного приватного права і порівняльного правознавства.

Але повернімося до України. Пані Огренчук акцентувала увагу на тому, що саме висновок експерта містити не може: оцінку доказів, вказівки про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу; вказівки про перевагу одних доказів над іншими; яке рішення має бути прийняте за результатами розгляду справи (частина 2 статті 108 ГПК України).

Говорячи про оцінку судом висновку експерта в галузі права, лектор зазначила, що висновок не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у сфері права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, і повинен зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. В Англії, наприклад, суд оцінює висновки експерта за правилами оцінки доказів. Суд може звертатися тільки до тих матеріалів (наприклад, текстів законів), які долучені експертом до висновку. Американський суд оцінює висновок експерта, який, як і інші докази, не має для нього заздалегідь встановленої сили, за своїм внутрішнім переконанням. Суд у США має право відмовитися враховувати показання експерта, навіть якщо вони не оспорюються іншою стороною, і винести рішення на підставі власного дослідження змісту іноземного права.

Яку ж відповідальність несе експерт у нашій державі? Лектор зазначила, що процесуальне законодавство не містить вимоги для експерта у сфері права про вказівку, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Це пов’язано з тим, що статус висновку експерта не є доказом. Проте експерти несуть репутаційну відповідальність, а з часом практика напрацює свої підходи.

Підбиваючи підсумки лекції, пані Огренчук виділила проблемні питання: відсутність практики застосування терміна «визнаний фахівець у сфері права», нечіткі механізми відшкодування витрат за залучення експерта у галузі права в системі загальних судових витрат; нестабільність судової практики щодо права вибору сторони підпорядковувати договір іноземному праву; відсутність ефективного впливу на експерта за недостовірні висновки тощо. На завершення лектор відзначила, що з огляду на тенденції до глобалізації економіки та включення іноземного права в контракти висновки експерта у галузі права у рамках відповідних судових процесів є затребуваним інститутом національного процесуального законодавства.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик