Розпочав роботу модуль «Конвенція і практика ЄСПЛ як складова законодавства» блоку «Позиції ЄСПЛ у кримінальних провадженнях» Школи кримінальної практики Legal High School. Прокурор відділу прокуратури міста Києва Олександр Жила виступив з доповіддю на тему «Обов’язковість Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини у кримінальних провадженнях. Застосування правоохоронними органами».
На сьогодні, за словами лектора, до ЄСПЛ можуть потрапити кейси щодо обмеження прав та свобод в умовах пандемії та карантину. І це буде цілий кластер практики Суду, спрямований на дотримання прав і свобод людини в умовах ізоляції, карантину та пандемії.
Важливим є не лише прийняття та ратифікація Конвенції і Протоколів до неї, а й застосування та виконання рішень ЄСПЛ державою. На жаль, загальна кількість виконаних рішень європейської інституції проти України є не надто високою, втім, відсоткове співвідношення за останні декілька років значно зросло. Пан Жила поділився деякою статистикою Комітету міністрів Ради Європи, який знімає зі свого контролю виконані тією чи іншою державою рішення: у 2008 році Україною виконано 7 рішень, у 2010-му — всього 2 рішення, у 2011-му — 19 рішень, у 2012-му — 23, у 2013-му — 31, у 2014-му — 7, у 2015-му — 14, у 2016-му — 4, у 2017-му — 100, у 2018-му — 318, у 2019-му — 442. Лектор висловив сподівання, що така позитивна динаміка зберігатиметься, адже невиконаними залишаються понад 5 тисяч рішень. Україна продовжує зберігати лідируючі позиції серед заявників.
Також Олександр Жила поділився особливостями виконання рішень Європейського суду. Орган досудового розслідування повинен показати свою зацікавленість у виконанні рішення ЄСПЛ попри результат такого розслідування. Навіть якщо станом на сьогодні неможливо встановити обставини чи закінчились процесуальні строки — все має бути ретельно досліджено і викладено у відповідній постанові органу. Якщо така постанова задовольнить Комітет міністрів Ради Європи — рішення Суду проти України буде зняте з контролю виконання. «Якщо Україна накопичить критичну масу невиконаних рішень, держава може наразитися на рішення ЄСПЛ проти України про невиконання державою — учасницею Конвенції своїх зобов’язань, що напрочуд сильно вдарить по репутації країни», — застеріг лектор.
Представникам заявників спікер порадив не зупинятися на отриманні позитивного рішення ЄСПЛ та захищати інтереси їхніх довірителів у національних інституціях — тільки так правоохоронна система і, власне, заявник досягнуть позитивної цінності, задекларованої рішенням Суду.
Олександр Жила детально розповів про практику ЄСПЛ щодо допустимості доказів. Основні фактори, що впливають на визнання недопустимого доказу таким, що не свідчить про порушення права на справедливий суд, ЄСПЛ вказав у рішенні «Биков проти Росії». По-перше, це можливість оскарження недопустимості доказу в умовах змагального процесу заявником. По-друге, недопустимий доказ не є єдиним доказом, на який посилався суд у своєму рішення. По-третє, отримання недопустимого доказу не пов’язане з примусом. Лектор назвав механізм оцінки недопустимості доказів європейською судовою інституцією досить гнучким і цікавим як для сторони обвинувачення, так і для інших учасників судового процесу. Також прокурор зосередив увагу на практиці Суду щодо положення про те, що збирання доказів судом за власною ініціативою саме по собі не свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд і що примусове отримання біологічних зразків у особи не порушує її право не свідчити проти себе.
