Ноу-хау: передача прав

Про що треба знати, передаючи права на ноу-хау, та про особливості договору про передачу ноу-хау розповіла слухачам Legal High School Ганна Прохорова, експерт з питань ІР ЮФ Aequo. Вона нагадала визначення терміна «ноу-хау» та нормативні документи, які визначають цей термін в українській нормативній базі. Також лектор наголосила, що ноу-хау — це в першу чергу інформація, яка має три характерні ознаки: вона не повинна бути загальновідомою, має бути істотною та визначеною.

Досить часто ноу-хау ототожнюють з комерційною таємницею. Лектор підкреслила, що остаточної визначеності, чи є ноу-хау комерційною інформацією чи її частиною, у юридичної спільноти немає, як і немає єдиного підходу до визначення правової природи договору і того, що має складати його предмет.

Саме тому у модельному законі Всесвітньої організації з інтелектуальної власності дається не лише визначення власне терміна «ноу-хау», але й договору про його передачу.

Ганна Прохорова відзначила, що відповідно до договору, одна сторона передає певний комплекс інформації, а інша — зобов’язується цю інформацію не розголошувати. На прикладах реальних документів вона виокремила істотні положення договорів про передачу ноу-хау.

Лектор зазначила, що ноу-хау може бути одним з об’єктів, що передаються за договором комерційної концесії, та навела приклад судової практики, де розглядалися спори щодо такої передачі. Також вона проаналізувала відмінності договору купівлі-продажу та договору про передачу ноу-хау і зазначила, що, на відміну від договору купівлі-продажу, договір про передачу ноу-хау може бути достроково розірваний у разі якщо інформація, що являла собою ноу-хау, застаріла.

Особливу увага у виступі лектор приділила порівнянню ліцензійного договору та договору про передачу ноу-хау. Об’єктом договору про передачу ноу-хау є ноу-хау як неохороноспроможне рішення, що зберігається в режимі конфіденційності. На відміну від запатентованого винаходу, ноу-хау не можна використовувати, не отримавши його у повному обсязі від володільця права на нього. У той же час ліцензійний договір стосується зареєстрованих об’єктів, які не можуть бути конфіденційною інформацією. Лектор також проілюструвала цю тезу прикладами судової практики.

Пані Прохорова зазначила, що серед істотних умов договору про передачу ноу-хау є його предмет та умови підтримки конфіденційності, що відрізняє його від інших договорів, спосіб передання знань та ціна (у разі якщо договір має оплатний характер). Іншими умовами можуть бути територія використання, строк та види використання, обсяг виробництва, передача третім особам, умови дострокового розірвання, відповідальність за неналежне виконання тощо.

Спираючись на приклади з практики, лектор роз’яснила слухачам Legal High School права та обов’язки сторін договору про передачу ноу-хау.

Узагальнюючи сказане, Ганна Прохорова проаналізувала відмінності регулювання передачі ноу-хау із законодавствами різних країн.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик