На що необхідно звертати увагу при створенні доказової бази у спорах про захист ділової репутації, слухачі Legal High School дізналися, прослухавши лекцію партнера ЮК «Правовий Альянс» Іллі Костіна.
Особливу увагу лектор приділив нововведенням і уніфікації процесуальних кодексів (нова редакція яких набула чинності 15 грудня 2017 року) в частині доведення, в першу чергу таких новел, як порядок проведення експертизи і поява в Господарському процесуальному кодексі України такого способу доведення, як показання свідка. За словами Іллі Костіна, із набуттям чинності новими редакціями ЦПК України та ГПК України суттєво змінився і порядок подачі доказів.
Говорячи про способи фіксації поширення інформації в мережі Інтернет (як про найбільш складний), Ілля Костін відзначив, що найнадійнішим із них є отримання висновку експерта у сфері телекомунікаційних систем фіксації і дослідження змісту веб-сторінок. У той же час найбільш спірним, враховуючи судову практику, є роздруківка веб-сторінки або скріншот. Окремо було наголошено на можливості огляду доказів судом за їх місцезнаходженням за наявності доступу до мережі Інтернет. Але, за словами пана Костіна, є ризик видалення тексту опонентом. У такому випадку він порадив звертатися з відповідним клопотанням до суду з вимогою не повідомляти відповідачеві про огляд веб-сторінки.
Також доповідач наголосив на важливості такого способу доведення, як висновок експерта. Основними видами експертиз у спорах про захист ділової репутації є експертиза в сфері телекомунікаційних систем та лінгвістична експертиза, а саме: авторознавча і семантико-текстуальна.
Особливу увагу було відведено проблемі пошуку та встановлення особи відповідача у спорах, в яких інформація опублікована в мережі Інтернет. У таких випадках позивач має встановити як власника веб-ресурсу, так і автора інформації. Ілля Костін відзначив, що пошук власника веб-ресурсу можна здійснювати, використовуючи сервіс WHOIS; звертаючись до Департаменту «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» або шляхом звернення до реєстратора доменного імені і при отриманні його відмови подавати до суду заяву про забезпечення доказів.
У той же час встановлення особи автора тексту є ще більш складним процесом, оскільки в мережі Інтернет часто використовують нікнейми і псевдоніми. Єдино можливим способом встановлення автора є запит до власника веб-ресурсу або особи, вказаної на сайті як власник. Якщо встановити автора не вдалося, це не є перешкодою для подачі позову винятково до власника сайту, на якому була розміщена інформація.
Найбільший резонанс викликало питання належного оформлення і подачі електронних доказів — нововведення процесуальних кодексів. Ілля Костін відзначив, що такі докази можуть бути подані в оригіналі, копії або в паперовій формі. Примітно, що копії електронних доказів повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом, в іншому випадку суд може відмовити в прийнятті таких доказів.
У ході лекції увагу слухачів також було звернуто на особливості доведення в спорах із публічними особистостями, оскільки їхнє становище в суспільстві передбачає більший обсяг критики і терпимості.
Окремим аспектом було виділено доведення розміру збитків та моральної шкоди, заподіяної поширенням недостовірної або такої, що ганьбить ділову репутацію, інформації. Були виділені такі способи доказування, як: письмові докази (наприклад, чеки, медичні висновки); показання свідків про заподіяння моральної шкоди; висновки експертів (економічна експертиза для доведення розміру збитків та психологічна — для моральної шкоди).
Частину лекції також було присвячено аналізу судової практики і правової позиції судів щодо прийняття та оцінки тих чи інших доказів у спорах про захист ділової репутації.
